ЗЕМЛЯ НАДІЇ, або як нам вийти із кризи та побороти Росію | Блог Юрія Кмітя

Натомість, наші опоненти - вічні «брати»-вороги росіяни  надриваються на всіх каналах, фінансують своїх агентів в Україні від «Опоблоку» та інших, навіть, ніби-то патріотичних партій, від націоналістів починаючи та Юлією закінчуючи, тільки б Україна не прийняла законодавство про вільний продаж сільськогосподарської землі, а особливо для іноземців. Під тягарем політичної корупції у цьому питанні зруйновано парламенську монобільшість партії влади у нашій Верховній Раді.

Чому так їм всім «припекло»? Вони насправді так за Україну дбають? Запитуюся у «псевдопатріотів», яких на мітинги збирають та фінансують українські латинфундисти. Запитуюся у тих, хто наївно вірить, що це погано для України, у тих хто думає, що нашу землю повививозять вагонами. Ви що насправді вірите у цю нісенітницю?

А тепер про все по порядку.

Не секрет, що більше 90 % аграрного фонду легально-нелегально вже давно знаходиться в руках великого бізнесу на умовах дармової оренди, без вигоди для держави та власників. І власне ці латифундисти є перші  зацікавлені, щоб цей ринок землі не відкрити. Бо якщо його правильно відкрити, то з'явиться вимога переукласти всі договори на підставі незалежної оцінки кожного гектара, вони змушені будуть підписувати нотаріальні  договори оренди за реальними цінами або будуть вимушені викупляти цю землю, із сплатою державі всіх зборів та мита. В результаті тільки оформлення земельних відносин принесе українському національному ВНП від 2 до 4 % зросту. 

Медведчук й інші проросійські політики в Україні захлинаються у своїй люті до питання  відкриття ринку землі не даремно, а за конкретні російські гроші та «кремлівській надії». Це в нас аналітичні інститути не працюють -  там працюють. Давно росіяни зрозуміли, що відкриття ринку української землі для іноземців рівнозначне вступу України в ЄС чи в НАТО!

Насправді, ключовим гальмом до вступу України в ЄС було і залишається побоювання французьких та німецьких фермерів конкуренції із сторони аграрної України. І політичне фермерське  європейське лоббі ще у 2000-х роках нам відкрито на експертному рівні про це говорило: «З вашими чорноземами Вас ніхто в Євросоюз не пустить!» Але українці чомусь не хотіли цього чути, але росіяни це добре зрозуміли. Тому коли ми дамо іноземним інвесторам  можливість вільно купляти та орендувати сільськогосподарську землю вони стануть інвестиційними партнерами держави. При їх відсотках кредитування та фінансової спроможності галузі вони, я на це надіюся, скуплять в нас значну частину сільськогосподарських земель, бажано у Східній Україні. І хай тоді російський танк спробує зайти на землю німецького чи французького фермера - західні уряди повинні будуть реагувати, адже це захист їх інвестицій і їх громадян!

Усе дуже цинічно і просто. Для того щоб щось отримати, треба щось натомість віддати. В цьому жорстокому світі нічого не буває задарма: безпека держави, європейські фонди солідарності, міжнародна підтримка. Для спільної економіки всі країни Євросоюзу чимось жертвували: контролем за міграцією, ринком праці та товарів, монокультурністю чи автентичними національними звичаями. 

А сьогоднішня влада пропонує  пожертвувати тим, що українському народу і так не належить - монопольним контролем за аграрним земельним фондом купки українських олігархів. Відкриття ринку землі власне для європейських інвесторів із країн – членів НАТО (не дай боже російських) і є на сьогодні найбільш ефективною стратегією європейської інтеграції України. 

Ось такого саме сценарію бояться росіяни. Після купівлі землі іноземні інвестори захочуть продавати вирощений товар на цих землях в ЄС та у світі, автоматично лобіюючи у своїх країнах зняття торгівельних обмежень та мита із українських товарів, створюючи об'ємну зону вільної торгівлі із ЄС. Україна поступово набуватиме реального економічного членства в ЄвроСоюзі, а їхня участь в українській економіці буде позитивно впливати на судову та регуляторну аполітику всередині країни. Прибутки та привабливий інвестиційний клімат заохотять  нових іноземних інвесторів і ми, не маючи нафти і газу, поволі вийдемо із кризи та покращимо життя укранських громадян. А це для путінської Росії - смертельна отрута для всієї «кагебістської банди» та всієї ідеології «руського міра». 

 Одне не зрозуміло. Маючи талановитих менеджерів шоу-бізнесу, економістів та аналітиків наша сучасна влада не знаходить простих аргументів для пояснення людям очевидних речей - хто зараз проти ринку землі – це найлютіший ворог української держави та наших перспектив на євроінтеграцію. Адже тільки суспільна думка має властивість впливати на політиків, роблячи їх більш захищеними від спокус політичної корупції.

Ринок землі сьогодні – це питанням державної безпеки України, тому такі особи, як Медведчук та Ко, які відкрито поширюють фейки про сам процес та маніпулюють фактами, повинні бути політично «обнулені» владою за дії в угоду російським державним інтересам.

ЮРІЙ КМІТЬ, директор українсько-польської правничої спілки «Лексія консалт»