Львів – моя Батьківщина | Блог Наталії Тимчій

https://leopolis.news/post/22687/lviv--moya-batkivshchyna--blog-natali-tymchiy

06/06/2020

Львів має кілька елементів сильного фундаменту, який повинен бути основою нашої економіки. Нагадаю, що понад 63% доходів цьогорічного міського бюджету – це податки з доходів фізичних осіб. Принаймні так планувалося до кризи. Не будемо категорично відкидати туризм, бо ми все одно до нього повернемось, бо це «родзинка» Львова, але – за деякий час. А зараз потрібно згадати, що Львів завжди був науковим центром, центром моди, освіти, врешті, центр дрібного та середнього підприємництва. Згадайте, ми давали поштовх усій країні шанувати роботу авторських дизайнерських виробів, еко-продуктів, мереж продукції місцевих виробників тощо. Я думаю, Львову варто зосередитися на розвитку малого і середнього бізнесу не на словах, а реальною підтримкою – вже сьогодні. Понад 85% підприємців у Львові під  час карантину відчули погіршення бізнесу. Це звісно добре, що міська рада звільнила деякі категорії підприємців від сплати певних податків і зборів та виділила 3 млн грн на відшкодування відсоткової ставки за кредитами для виробників та надавачів послуг, які прийняли рішення перепрофілюватись на час карантину. Але цього явно недостатньо і ситуації не врятує.

Якщо говорити в короткостроковій перспективі, то , звісно, потрібна нова міська програма кредитування дрібного та середнього бізнесу – нагодувати львів’ян та дати їм роботу. По-перше, нам потрібно ініціювати загальнодержавну підтримку  підприємництва, і ми чуємо про неї з екранів телевізорів, але я не дуже вірю в те, що програми, які озвучує наш прем’єр-міністр чи президент будуть втілені. Однак, не варто забувати, що обласна та міська рада мають можливість співпрацювати із нашим місцевим банківським бізнесом. І пропонувати їм умови для того, щоб вони хотіли йти на поступки так, як це робиться зараз в усьому світі. І не варто забувати, що Львів має великі кошти покладені на депозит. У лютому розпорядженням міського голови на депозитному рахунку в Укргазбанку було розміщено 150 мільйонів гривень тимчасово вільних коштів. Чому б не повернутися до ідеї банку Львова, як це колись було? Мати свій муніципальний банк, який міг би давати в скрутний час кошти під позику з низькими ставками. Тут потрібно трішки розрахунків, політичної волі та бажання розвиватися. Варто повернутися до цієї ідеї. Але, якщо говорити про зараз, то потрібно домовитись з банками про встановлення пільгових тарифів кредитування для місцевих львівських бізнесменів.

Вдалим прикладом виходом з кризи є Німеччина, яка запровадила пільгові кредити і зняла на кілька місяців обтяжливі податки – розтермінували на довший період. Я вже не говорю про американську модель: виплата своїм громадянам достатньої для проживання на час карантину фінансової підтримки в розмірі 1200 у.о. на особу та 10 тис. у.о. для дрібного бізнесу. Але – це сильні багаті країни, нам буде корисний досвід сусідньої Польщі: вони скерували державну підтримку на власне дрібного виробника, а саме $52 млрд, які пішли на виплати самозайнятим особам до 80% щомісячного доходу та до 40% — співробітникам підприємств, оборот яких скоротився через пандемію.

Якщо говорити про довготривалу, то (і ми про це неодноразово обговорювали з фахівцями – науковцями, економістами, архітекторами) – Львів потрібно стратегічно перепланувати, аби в межах його локації працювали новітні лабораторії і наукові та освітні центри, а на периферії - в межах Львівського ОТГ – створювати нові робочі місця із залученням великого бізнесу, великих інвестицій, з підведенням потужної інфраструктури під ці великі підприємства. А сам центр має бути для мешканців, які відпочиватимуть, з області приїжджатимуть до наших музеїв і виставкових залів. Саме тут мають відбуватися покази мод, зустрічі з провідними науковцями світу. Тут ми маємо народжувати найпрогресивніші ідеї в усіх галузях, які ми зможемо втілювати за рахунок підтримки міста чи країни. Наші мізки цінуються в цілому світі, наші ідеї можуть запозичати інші країни. Львів має бути прикладом.

Туризм – фестивалі, ярмарки – дуже популяризувалися останні роки нашою владою, зокрема, міським головою. Але хочу нагадати читачам - цього року через пандемію коронавірусу глобальний туризм скоротиться на 70% в порівнянні з минулим роком, про це заявив глава Всесвітньої туристської організації ООН.

Звісно, з одного боку, мережі на зразок «Локаль» мають надприбутки з того, що турист приїжджає, хоче побачити чудо, випити кави, витратити свої гроші і поїхати.

Але, на жаль, львів’яни не так багато з цього користають. Ті кошти, які турист залишає у Львові, є, звісно, значні, але ця сума приблизна така, як бюджет будівництва нового фонтану перед Оперним. Чи достатньо цього? Я вважаю, що ні, бо багато коштів від туризму взагалі залишаються «в тіні». А самі львів’яни не можуть посидіти і відпочити чи пообідати на вихідні в центрі через весь цей наплив туристів і ціни, які орієнтовані лише на туриста. І ми відчуваємо себе ображеними, бо будуються нові кнайпи і готелі, усі зручності для туристів, а прості львів»яни живуть в спальних районах, де немає нормальних доріг і доброго транспортного сполучення. В нас не збудовано жодної нової школи за останні 20 років. У Львові бракує добрих, сучасних шкіл для наших дітей. До прикладу, 31 школа у Франківському районі. Територія зруйнована, сама будівля в жахливому стані, спортивні об’єкти – в занедбаному стані. Школа виглядає так, немов це післявоєнна споруда, яка зазнала нищівного впливу. І туди ходять діти з тих новобудов, що поруч збудовані по вулиці княгині Ольги. Ми стали гостями в рідному місті, бо не відчуваємо усіх цих зручностей і радості, що відчувають гості міста.

Туристи – це добре, але ще потрібніші місту мають бути самі львів’яни. Вони в першу чергу повинні відчути опіку міської влади, яку вони обирають. І ця влада має звітувати– як вона стратегує місто щороку. Нове транспортне сполучення з Рясне-2, межі нашихпарків, які досі не узгоджені, переходи через залізничні колії, що прокладені в місті – є багато питань, які нецікаві керівникам міста, бо вони не так популярно звучать.

Натомість, ми будуємо фонтан на місці фонтану з мармуровими плитами, який збудували і відкрили лише близько десяти років тому! Так, екологи наголошують, що наявність водойм в великих містах є вкрай необхідна, зважаючи на зміну клімату і посухи влітку. Але фонтан в центрі міста був діючий і майже новий! У нас нема грошей на школи, а є 540 млн гривень, які закладено закладено на три нових фонтани та території біля них. Чи це раціонально? А наші лікарні і садки? До нас приїздять люди з усіх околиць, Львів стає перенаселеним, в Рясному діти вчаться в коридорах школи, бо немає місця – батьки у відчаї, бо ніхто нову школу навіть не планує будувати.

Постає питання: як простому львів’янину дивитися на використання 540 млн гривень на фонтани, коли діти не мають де вчитися? Влада має зважати на першочергові речі ідивитися на розбудову міста стратегічно.

Я хочу повторити те, на що неодноразово наголошувала: не має бути так, що на одному окрузі, де є більш активні громадяни чи більш впливовий депутат, влада має з цього зиск і допомагає в благоустрої, а на іншому – де немає діючого депутата – громада має занепадати. Ми всі однаково сплачуємо податки. Влада міста має однаково до усіх районів і вулиць застосовувати свої принципи і дії. Якщо в котромусь районі бракує школи – значить ми її будуємо. Якщо в районі не вистачає дороги – ми її закладаємо. І так має робити міська влада – стратегічно планувати та реалізовувати.

Я ніколи не «опущу руки» перед труднощами чи перепонами – робила і завжди робитиму все, що в моїх силах, для досягнення спільної мети : зробити Львів – містом мрії. Я тут народилася і виросла, моя родину тут – від діда-прадіда. Я дуже люблю його і дійсно переконана, що саме тут – найсмачніша кава і пляцки, тут дзеленчить трамвай так, як більше ніде. Це місто, де є мама, яка завжди розрадить. Я живу  Львовом. Я не хочу, щоб мої діти коли-небудь виїхали з нього. Щоб їм тут було добре вчитися, дорослішати, щоб вони знайшли згодом гарне місце праці, щоб вони були щасливі і так, як і я, бажали тут зробити усе найкраще уже для своїх дітей – моїх онуків. Нехай тут продовжиться добра традиція мого роду, моєї історії, мого душевного переконання, що Львів – це місто сили і духу. Львів – це моя Батьківщина.

Leopolis.news