Нам у Львові війни не уникнути | Блог Володимира Коваля

У центрі Європи росія на чолі з диктатором Путіним кинула виклик усьому цивілізованому світові. Захід заціпенів від наглості й якоїсь канібальської зажерливості кремлівського царя, що лякає світ ядерною кнопкою.

Третій тиждень триває в моїй країні повномасштабна війна. Третій тиждень гинуть тисячі мирних мешканців. Третій тиждень з лиця землі стираються українські міста у зоні бойових дій. І третій тиждень Захід, допомагаючи нам санкціями і зброєю, не вірить, що російські орки підуть війною на НАТО. Західні політики ніяк не хочуть зрозуміти, що перед ними не людина, а скажена гієна, яку заради спасіння Людства необхідно якомога швидше і за всяку ціну утилізувати.

Тому НАТО не зможе уникнути війни. Як не уникнути її і Львову. У перший же день підступного нападу росіяни атакували три об'єкти у нашій області.

Кілька днів тому вони здійснили віроломний нічний обстріл Яворівського полігону, де ракети вцілили у казарми Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Загинуло 35 невинних людей, а ще понад 130 отримали різноманітні поранення.

Чітко видно, що ці нелюди, які по суті є варварами без роду й племені, нікого не шкодують у своєму бажанні нищити і вбивати: ні дітей, ні жінок, ні людей похилого віку. Цією ордою знищується все підряд, без жалю та роздумів. Тому ми повинні бути готовими й розуміти, що якщо ворога не знищити на кордонах України, то він, мов та саранча, заполонить всю країну. У нас немає іншого виходу, як випалювати окупантів нещадно будь-де, чи на фронті чи в тилу. І щоб війна не добралася до нашого рідного міста, можливо треба перенести бойові дії і не територію окупантів. По доброму до безмозглих орків не доходить.

Сьогодні до Львова приїхало дуже багато людей з Києва, Харкова та інших міст. Вони думають, що у нашому місті захищені від російської агресії. Вони хочуть й далі, без напрягу жити життям, як звикли до війни. Ходячи по львівських кав'ярнях та елітних бутіках, вони просто забули, що у нас в країні війна, де гинуть солдати та звичайні люди, які не мали змоги і коштів, щоб виїхати із окупованих територій.

І така поведінка багатьох переселенців є досить дивною і багатьом незрозумілою. Хоча вони б могли долучитися до волонтертсва, працювати на складах чи розвозити необхідні речі. Стільки дорогих автівок з нельвівською реєстрацією наше місто ще ніколи не бачило. Тому у Львові триває своєрідна духовно-ментальна «війна» з тими людьми, які втекли від «русского міра», але не відмовилися від його атрибутів.

Скільки ще буде тривати ця війна залежить однозначно від сили духу і сили зброї наших воїнів. Але скільки б вона не тривала Україна і наш народ вже у ній перемогли і стали світовою нацією. Нам важлива підтримка мільйонів людей, які виходять на мітинги у цілому світу, щоб зупинити російську окупацію і рашистський терор в Україні.

Усі свідомі люди планети Земля усвідомлюють, що бойові дії в Україні не мають жодних логічних пояснень з військово-політичної точки зору, а є лише віддзеркаленням особистих збочених інтересів Володимира Путіна, який вирішив знищити Україну лише з однієї причини: бо ми є кращі у всьому і без України ніколи не відродиться Російська імперія.

У цьому й полягає основна складність завершення розпочатого збройного конфлікту, бо логіка й здоровий глузд відсутні у вождя Кремля. Але ми сильний народ, відважний, розумний і непереможний. Ми згуртовані на перемогу, як ніколи у своїй історії. Ми одне ціле, як непохитний щит і гострий меч. Твердо вірю в наші Збройні сили, у наших мужніх захисників та захисниць! Тільки разом до перемоги! Слава Україні! Героям Слава!

 Володимир Коваль