За народними уявленнями, Дмитрів день завершував хліборобський рік, замикав землю і приводив зиму. Ключі він тримав у себе до весни, коли передавав їх Юрію (Георгію). Дмитрів день розглядався і як один з термінів сватання.

У Дмитрів день повсюдно на Русі справляли поминки за покійним. Дмитрівський (Димитрівський) тиждень називався батьківський, дідовій. Особливо шанувалася Дмитрівська субота перед днем пам'яті святого Димитрія Солунського.

У Дмитрів день і в Дмитрівську суботу не працювали. Як і на Радуницю, напередодні Дмитрівської суботи у В'ятському краї було прийнято мити підлогу, стелити лавки полотном, на тябло (полицю з іконами) вішати чистий рушник: вночі, за повір'ям, батьки приходять, по полотну походять і утруться рушником. Покійнички на Русь Дмитрів день ведуть: покійнички ведуть, живих дотримуються.

Приказки і прикмети:

З Юрія хороводи, з Дмитра вечорниці
Прийшов Димитрів день — зима влізла на паркан.
Коли на Дмитра холод і сніг, весна пізня і холодна, а якщо відлига — зима і весна теплі.
До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі лавку (чобіт, грубу) нею витри
До Дмитра дівка хитра, а після Михайла — хоч за попихала
До Дмитра дівка кричить на корову: «Алуч, бо перескочу!» А по Дмитрі вже свиню просить: «Ачу, бо впаду!»
Якщо на Дмитрія день без снігу, то ще не буде зими
У день Святого Дмитра сніг — й на Пасху буде сніг, не буде снігу — Пасха буде теплою.

Дані взято з Вікіпедії.

Підготував Володимир Піняжко, Leopolis.news