У плюванні на правду Українство переплюнуло саме себе | Блог Олега Филика

Нашою вірою брехня стає владою. Все, що починається з брехні, закінчується дуже погано – також брехня. Все, що починається з брехні, не закінчується ніколи. Я маю на увазі – само собою воно ніколи не закінчиться. Кінець брехні завжди примусовий. Інвестиції в брехню дають найбільші дивіденди – це також неправда. Якраз інвестують та фінансують завжди в чесних, аби зробити з них брехунів.

У плюванні на правду Українство переплюнуло саме себе. Заперечення правди – це такий стан волі і свідомості людей за якого воля набирає форму сваволі, а свідомість – форму ілюзій. Людина керується в суспільному житті сваволею та ілюзіями. Цей комплекс сваволі та ілюзій породжує усі соціальні аномалії, що створюють кризу цивілізації.

В Україні, що віками жила під владою чужинців, не може не сформуватися стійка схильність до ренегації й резиґнації, як типової стратегії поведінки. Бо в чужій хаті, де чужа правда, і сила, і воля, вижити можна тільки ціною малої чи великої зради. Цих зрадників ми бачимо зараз тисячами – від найнижчих до найвищих ешелонів влади. Завжди простіше сказати «Слава Україні!», ніж пояснювати чому все так погано. Ви маєте розуміти – вони прославляють не Вашу Україну. У них – інша країна. Тому зрадникам “можна довіряти” – вони ніколи не змінюються. І якщо державницька публіка не спроможеться створити організаційні структури, здатні приборкувати внутрішню анархію, і весь час і енергію буде витрачати на прокльони на адресу “поганого народу”, який “не хоче прозрівати” – ми втратимо країну. Тут житиме якийсь інший народ, типу того, що в Бельгії – назва є, а белгів (кельтського племені, що первинно там мешкало) – нема.

Суперечка з розумом, коли мова йде про вирішальні кроки у житті держави, неминуче призводить до катастрофи. Відповідальність за приручену брехню несуть приручені нею.