logo
01/05
25/04
21/04
17/04
19/03
24/02
19/02
26/01
31/12
09/12
01/12
06/11
04/11
24/10
2 ...

Василь Лопушняк: Наша мета – створення потужного університетського інноваційного комплексу

24-02-2024 13:524447

Василь Лопушняк: Наша мета – створення потужного університетського інноваційного комплексу
Фото: з відкритих джерел

З грудня 2023 року у Львівському національному університеті природокористування новий керівник. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України виконувачем обов’язків ректора призначено доктора сільськогосподарських наук, професора Василя Лопушняка. Під час розмови з журналістом  новий очільник університету докладно розповів про своє бачення розвитку університету та української освіти та науки в цілому. 

5 грудня 2023 року МОН призначило Вас на посаду в. о. ректора ЛНУП? Як Ви сприйняли цю новину і чи довго вагались, перед тим, як погодитися?

Я довго зважував ще на рівні подання документів на конкурс,  але вирішальним чинником стало те, що у Дублянах моя альма-матер – університет, де я навчався, зростав як фахівець, науковець, організатор. Там навчалася моя дружина і донька. Сподіваюся, що тут навчатимуться мої онуки. Тому доля цього навчального закладу  для мене надзвичайно важлива.

Розкажіть, будь ласка, детальніше, що  Вас пов’язує із ЛНАУ, адже нинішнім молодим викладачам та студентам це буде особливо цікаво почути.

Я є випускником нашого навчального закладу за спеціальністю «Агрономія», у 1991 році  здобув освіту у Львівському сільськогосподарському інституті (це колишня назва нашого університету). Починаючи з 2000 року,  працював у Львівському державному (згодом – національному) аграрному університеті. Власне тут набув досвіду роботи на науково-педагогічних та адміністративних  посадах. Адже, починаючи з 2003 року, очолював кафедру агрохімії та ґрунтознавства, упродовж 2003-2007 рр. працював начальником навчальної частини університету, у 2009–2014 рр. – проректором з наукової роботи, а протягом  2014-2016 рр.  – деканом факультету агротехнологій та екології.

Ви певний час працювали в Києві, чи підтримували зв'язок із рідним університетом? Чи змінився навчальний заклад за час, доки Ви працювали у столиці? І як оцінюєте проведену тут роботу?

В університеті багато зроблено, навіть від того часу, коли я перейшов на іншу роботу. Я високо оцінюю ті результати, яких досяг колектив нашого навчального закладу під керівництвом попереднього ректора Володимира Снітинського  в організаційному, науковому та освітньо-виховному аспектах. Однак тут нагромадилося значне коло проблем, які залишалися невирішеними впродовж тривалого періоду, що пов’язані з розвитком інфраструктури університету, внутрішньоінституційної системи якості освітнього процесу, його цифрової трансформації та забезпечення інноваційності навчального та дослідницького середовища університету.

Ви маєте великий досвід роботи на керівних посадах, але очолювати науковий та освітянський осередок у такий непростий час – це особливий виклик. Чи не боїтеся труднощів?

Труднощів я не боюся, бо люблю свою працю. Труднощі загартовують людину. Основне – не боятися вийти за «зону комфорту», молодим людям це притаманне. У достатньо зрілому віці мені довелося неодноразово випробовувати на собі рішучість у своїх кроках та впевненість у своїх силах і вміннях. І я радий, що таку здатність я не втратив. Хотілося б, щоби наш університетський колектив якомога швидше відчув віру у свої сили, і кожен його член та членкиня, ставлячи перед собою великі цілі, не боялися труднощів у їх досяганні. Таким чином, це формуватиме нову якість нашого університету. 

Що стало одним із перших викликів для Вас на посаді керівника ЛНУП?

Таким викликом стала ворожа атака на один із корпусів університету 1 січня цього року. Ця атака засвідчила, що навіть  згадка про Степана Бандеру та вшанування його пам’яті  викликає у ворога панічний страх та ненависть, і тому агресор атакував саме той  корпус, де Степан Бандера навчався 100 років тому і саме у день його ювілейних уродин. Наш університет зумів відновити та зберегти історичну пам'ять про  Провідника  українського національно-визвольного руху ХХ ст., який навчався на агронома у Дублянах. В нашому навчальному закладі  відкрито унікальний музей та встановлено поруч з академічним корпусом пам’ятник Степанові Бандері, що виховувало й виховує нині молодих українських патріотів, багато з яких сьогодні зі зброєю в руках захищають Україну. Символічним став той факт, що цей пам’ятник встояв під час атаки, і ми віримо, що вистоїть і переможе Україна!

Відомо, що руйнування, завдані ворогом, унеможливлюють навчання в корпусі, де  функціонував факультет землевпорядкування та туризму, адже знищено понад  600 квадратних метрів покрівлі та перекриття. Як Ви зреагували на цю подію? Як зреагувала наша влада? І що вже вдалося зробити?

Час, який пройшов після ворожої атаки, продемонстрував  єдність нашого колективу, миттєву реакцію і допомогу міської влади Львова та області, а також Міністерства освіти та науки України. 2 січня, вже наступного дня  після атаки,  до університету  прибув заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький, який запевнив в усебічній підтримці щодо  відбудови зруйнованого навчального корпусу, а також з ним було обговорено  план відновлення зруйнованих і пошкоджених активів. Міська влада Львова оперативно відреагувала, провела виїзну комісію з надзвичайних ситуацій, надала техніку та іншу матеріальну допомогу. Ми вдячні за підтримку міжнародним організаціям, зокрема Міжнародній організації міграції, яка вже надала матеріали для ремонту наших приміщень. Розпочався благодійний збір коштів на відновлення корпусу, до якого активно долучаються наші випускники і меценати. В інформаційному просторі ми періодично висвітлюємо діяльність наших жертводавців. Користуючись нагодою, хочу подякувати усім, хто нас підтримує у таких непростих обставинах. І думаю, що можу сказати від усієї університетської спільноти:  ця ворожа атака не зламала наш дух, а тільки ще більше націлила на Перемогу.

Які основні пріоритети Ви визначаєте на посаді керівника Львівського національного університету природокористування?

Назву, мабуть, серед багатьох, найважливіші: по-перше, активне трансформування усіх напрямів роботи відповідно до викликів часу, що зробить  наш університет потужним інноваційним центром з високою репутацією як в Україні, так і закордоном; по-друге, максимальна допомога ЗСУ;  по-третє, формування академічного середовища доброчесності, нульова толерантність до корупції, і, безперечно, відбудова зруйнованого корпусу та відновлення там навчального процесу, що не тільки сприятиме покращанню умов освітянського середовища в нашому університеті, а й матиме глибоко символічне значення.

Які найважливіші кроки,  на Вашу думку,   має зробити університет в найближчому майбутньому?

Для того, щоби бути конкурентоспроможним на сучасному освітньому ринку, ми маємо запропонувати такі підходи та умови, які приваблюватимуть до нас майбутніх вступників. Передусім маємо активно впроваджувати нові підходи до формування освітніх програм з врахуванням європейського досвіду та рекомендацій і побажань усіх зацікавлених учасників освітнього процесу, активніше залучати студентське середовище до формування майбутнього університету, його значного поступу, запровадження інновацій в освітній процес.

Що є в планах щодо покращення наукової діяльності як одного з найважливіших критеріїв у рейтингуванні ЗВО? Що вже вдалося зробити?

Безперечно, сучасний заклад вищої освіти не може бути успішним без якісних наукових досліджень як підґрунтя розвитку нашої країни, запоруки її Перемоги та майбутньої відбудови. Тому серед найважливіших завдань нашого університету – розвиток та вдосконалення актуальних наукових досліджень, участь у вітчизняних та міжнародних наукових проєктах. На моє переконання, ми маємо подвоїти наші зусилля в дослідницькій  сфері та посилити публікаційну активність, кожна кафедра має бути залучена до міднародних проєктів, тому розширення міжнародної діяльності – теж один із ключових пріоритетів.  В університеті започатковано і вже у грудні проведено перший Форум інноваційних ідей, який має на меті генерувати тематику освітньо-наукових проєктів та розглядати питання формування відповідних науково-дослідних команд. 

Важливою подією стало відкриття на базі ЛНУП Центру підтримки технологій та інновацій (Technology and Innovation Support Center) завдяки підписанню Угоди з Державною організацією «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», також підписано Меморандум про співробітництво з  Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій, що сприятиме розвитку інтелектуальної та інноваційної діяльності як вагомого чинника підвищення ефективності економіки та зростання рівня міжнародного визнання ЛНУП і його інтеграції у міжнародне освітньо-наукове середовище.

Тільки за цей короткий період підписано та поновлено  4 угоди з науковими та освітніми закладами Португалії, Польщі та Естонії. Ведуться активні переговори з університетським середовищем Норвегії, яка активно підтримує нашу країну у цей нелегкий час.

Чи передбачено у цьому році  матеріальне стимулювання викладачів з найвищим рейтингом і тих, хто публікує свій науковий доробок у виданнях, які індексуються у наукометричних базах даних Web of Science та Scopus?

Так, ми хочемо активізувати цю роботу з метою покращання рейтингових позицій університету, а це один із ключових показників, який свідчить про рівень конкурентності наших досягнень, авторитет наших науковців в академічному середовищі, рівень партнерських стосунків з іншими науковими інституціями тощо.

Як Ви оцінюєте діяльність 8 коледжів, які входять нині у структуру університету?

Продуктивній співпраці з коледжами, які є важливими структурними одиницями нашого навчального закладу,  адміністрація університету приділяє особливу увагу. Ми здійснюємо постійний моніторинг діяльності відокремлених структурних підрозділів університету. За цей короткий період проведено 4 наради та зустрічі з директорами коледжів. Нещодавно відбувся семінар щодо стану розробки та реалізації освітніх програм у фахових коледжах ЛНУП. Окрім того, ми запропонували практику співбесід з директорами, на яких вони доповідають про невирішені питання життєдіяльності закладів та перспективи їх розвитку на найближчий період.

Що університет може запропонувати державі в теперішніх умовах?

У воєнний та повоєнний час перспективними будуть мілітарно-технологічний, аграрний, будівельний та ІТ-напрями. Потрібні будуть фахівці гуманітарної сфери. І тут наш університет має що запропонувати. Попри жахливі наслідки війни, Україна спроможна відновити свою аграрну потугу, щоби прогодувати своє власне населення та допомогти тим, хто цього потребує. І тому якісна підготовка фахівців аграрної сфери (агрономів, садівників, інженерів-механіків, землевпорядників, економістів, екологів тощо) набуває особливої ваги. Одним із сучасних перспективних напрямів, який передбачає використання інноваційних технологій задля покращення якості врожаю, є точне землеробство.  Щоби працювати у цій системі фахівець має мати добрі знання  щодо функціонування малої аграрної авіації, а сьогодні – це передусім дрони.  Ми наповнюватимемо наші навчальні програми таким чином, щоби студенти отримували щодо цих сучасних напрямів і теоретичні знання, і практичні навики. Важливо, що такі знання випускник зможе застосувати, якщо вирішить пов’язати своє життя з оборонною сферою.

Університет готує інженерів-енергетиків, яких вже сьогодні треба навчати, як працювати в екстремальних умовах атак ворога на енергетичну структуру та як її захищати у майбутньому.   

Війна завдала жахливої шкоди нашому довкіллю, розробляти і втілювати в життя плани з його відновлення зможуть в майбутньому фахівці-екологи, яких готує наш навчальний заклад. А відбудова України після перемоги потребуватиме висококваліфікованих будівельників та архітекторів, які теж  у нас навчаються.  Щоби перемогти ворога, а потім зробити країну успішною, сьогодні необхідно максимально активно розвивати сучасні ІТ-технології. Відкриті в університеті спеціальності, які стосуються ІТ-сфери,    формуватимуть фахівців, які пропонуватимуть інновації в усіх найважливіших сферах української економіки. 

А наше завдання оновити навчальні програми таким чином, щоби  вони наповнилися сучасним інноваційним контентом, звертаючи особливу увагу на  дотримання сучасних стандартів та процедур акредитації. Удосконалення навчальних програм має забезпечити спроможність наших випускників  працювати в комплексних високотехнологічних системах сільського господарства та економіки в цілому. І я переконаний, що нам це спільними зусиллями вдасться реалізувати. 

Що зараз робить та робитиме далі університет для допомоги ЗСУ?

Волонтерська діяльність – це вже добра традиція університету. Нині перед нами стоїть завдання нарощувати активність щодо допомоги армії. Акумульовані завдяки благодійним внескам наших викладачів кошти скеровуємо на конкретні справи для допомоги конкретним підрозділам ЗСУ, зі зрозумілих причин не можемо їх назвати. Наприклад, зараз ремонтуємо (а це досить коштовний ремонт) машину для однієї з  військових частин. Маємо цілу низку інших ініціатив, про які особливо розголошувати не варто.

Українська вища освіта та наука проходять процес трансформації. Заплановано чимало змін. Які серед них, на Вашу думку, найважливіші для українського суспільства. Як Ви бачите розвиток університету у цьому контексті?

Сьогодні відбуваються активні процеси, пов’язані з оптимізацією навчальних закладів. Працюючи в інших наукових і освітянських колективах, бачачи, що вони не мають особливих переваг  перед нашою університетською родиною, зрозумів, що ми маємо значний потенціал для зростання. Тому основним своїм завданням бачу формування сприятливих умов для реалізації такого потенціалу. Переконаний, що ми не боїмося змін, бо відчуваємо себе сильним конкурентним закладом, спроможним переборювати труднощі  в розвитку та вирішувати складні завдання, покладені на систему вищої освіти. 

Розпочався новий навчальний семестр – вже п’ятий під час повномасштабного вторгнення путінської росії в Україну. Що Ви побажаєте колективу, а передусім - нинішнім нашим студентам? 

Наші предки споконвіків були хліборобами, але коли на їхні землі приходив лютий ворог, вони брали у руки мечі. Мирні хлібороби ставали мужніми воїнами. Сьогодні, продовжуючи традиції, щоб захистити рідну землю, взяли зброю в руки  агрономи, будівельники, інженери, ІТ-фахівці та представники інших мирних професій. Світ змінився після того, як путінська росія порушила всі норми міжнародного права, напавши на Україну. Маючи такого сусіда, ми змушені бути завжди готові захищати рідну країну. Дорогі студенти! Опановуючи мирні та престижні професії, думайте вже сьогодні, як застосовувати здобуті вами знання і для захисту, і для  відбудови нашої держави, бо її майбутнє буде у ваших руках. Добросовісно навчайтеся, щоби бути гідними наших великих предків та тих, хто сьогодні тримає над нами небо. Щиро бажаю усій нашій академічній спільноті віри у свої сили, віри у Перемогу,  натхнення та наполегливості, щоби реалізувати усі плани та задуми. Слава Україні!

Розмовляв Маркіян Войтович, для Leopolis.news