logo
03/08
13/07
10/07
09/07
08/07
22/06
18/06
17/06
04/06
26/05
20/05
15/05
12/05
08/05
2 ...

Андрій Табінський: Державна служба гартує, робить людину відповідальнішою та формує її цінності

25-06-2019791

Андрій Табінський: Державна служба гартує, робить людину відповідальнішою та формує її цінності

Кілька днів тому в Україні святкували День державного службовця. Нині серйозною проблемою залишається кадрове забезпечення органів державної влади молодими фахівцями. Leopolis.news вирішив поцікавитися, чому молодь покидає кабінети державних установ та якою є робота в приватному секторі, якщо порівнювати з держслужбою. Нашим співрозмовником є молодий успішний менеджер, співзасновник і керівник департаменту інвестиційної політики міжнародної компанії «Pure Power» Андрій Табінський.

 Ми вирішили пошукати молоду людину з досвідом роботи в органах виконавчої влади. З’ясувалося, що не так легко знайти екс-чиновника, який не проти поділитися частинкою своєї життєвої історії.

 

Знайомтесь – Андрій Табінський, 26 років, у минулому працівник органів виконавчої влади. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Дипломатична служба і міжнародні організації». Працював на посадах провідного спеціаліста, керівника відділу міжрегіонального співробітництва та протокольного забезпечення, керівника управління міжнародного співробітництва та євроінтеграції, виконував обов’язки директора департаменту міжнародної технічної допомоги та міжнародного співробітництва Львівської обласної державної адміністрації. Має також досвід роботи у Представництві МЗС України у Львові.

Нині Андрій – співзасновник-керівник департаменту інвестиційної політики міжнародної компанії «Pure Power» (у перекладі «Чиста енергія» – ред.), яка розвиває відновлювальні джерела енергії, зокрема сонячну енергетику. Андрій, незважаючи на свій молодий вік, устиг попрацювати державним службовцем, отримати дипломатичний ранг та успішно реалізувати проект сонячної електростанції вартістю понад 100 мільйонів гривень із залученням іноземних інвестицій.

Розкажіть, з чого все почалося, чому вирішили розпочати кар’єру саме з держслужби, не обрали відразу приватний сектор, адже відомо, що заробітні плати там вищі?

Перш за все дозвольте подякувати вам за увагу до проблеми залучення молодих фахівців як працівників державної служби. На моє переконання, надзвичайно важливим є донесення до людей ідеї щодо відповідальності та залучення до державотворення. Більшість населення має уявлення, що хтось повинен прийти і змінити все на краще. Проте це можливо лише після спільного усвідомлення, що нам усім треба засукати рукави і віддати свій час для держави. Кожен може бути корисним на своєму місці.

Щодо вашого запитання, то я закінчив навчання на факультеті міжнародних відносин університету імені Івана Франка. У студентські роки мав можливість навчатися за програмою обміну в Болонському університеті (Італія), стажуватись у структурі Міністерства закордонних справ України, зокрема Посольстві України в Республіці Польща. Оскільки навчався на бюджетній формі, тобто за мене платила держава, отримував стипендію. Моя позиція завжди була такою, що освіта не може бути безкоштовною, тому я хотів повернути «борг» державі, попрацювавши на благо країни, хай як пафосно це звучить. Чи сплатив я «борг» сповна? Ні, тому готовий будь-коли долучитися до потрібних державі ініціатив.

Скажіть кілька слів про свою кар’єру держслужбовця, які виклики були перед вами, з якими проблемами зіштовхувалися?

Початком кар’єри на державній службі була Львівська обласна державна адміністрація: там була програма стажування «Реалізуй себе у владі». Якщо коротко – це стажування в тому чи іншому структурному підрозділі ЛОДА, за результатами якого одним з варіантів може бути рекомендація до працевлаштування. Фактично з університетської лави завдяки стажуванню отримав роботу. Насамперед справжнім викликом став ритм та обсяг обов’язків, але спільно з колегами нам удалося справлятися з труднощами.

Прийшло розуміння, що сила – в команді. Державна служба гартує, робить людину відповідальнішою та формує її цінності. Під час роботи в ОДА збагнув важливу річ, що обмеження лише в голові, бюрократичні процеси, на які дуже часто жаліються самі ж держслужбовці, можна значно спрощувати.

Як щодо дипломатичної служби? Чому вирішили змінити місце праці та як Вам удалося потрапити в МЗС, адже тоді було негласне правило не набирати нових кадрів?

Робота в міжнародному департаменті ЛОДА, безперечно, була захопливою, фактично ми відповідали за міжнародні події на території Львівщини. З основної діяльності – це організації міжнародних заходів, візитів офіційних іноземних делегацій, налагодження нових міжнародних міжрегіональних контактів та підтримка старих. Проте не лише організаційна робота приваблювала, кожен зі структурних підрозділів ЛОДА приносить користь жителям Львівщини. У такий спосіб наш департамент відкривав перед громадами сіл та містечок можливості до залучення коштів МТД (міжнародної технічної допомоги), що є дуже вагомою підтримкою для проектів розвитку місцевості.

Щодо працевлаштування в Міністерстві закордонних справ, то скажу відверто, що це нелегко було зробити. Після тривалого листування, кількох іспитів та співбесід мене перевели у Представництво МЗС України у Львові. Можу впевнено сказати, що недарма такий великий конкурс на дипломатичну службу – робота відповідальна та цікава. Особлива місія – відстоювати інтереси держави на міжнародний арені.

Та все ж відновлювальна енергетика привабила найбільше, тому довелося залишити державну службу.

Дуже чітко пам’ятаю відчуття страху зробити перший крок у невідоме, адже ніколи не займався ні енергетикою, ні залученням інвестицій. Проте завжди намагався бути корисним для суспільства. Якось під час зустрічі товариш розповів про відкриття сонячної електростанції та зацікавив мене темою відновлювальної енергетики задля збереження екології.

Я почав досліджувати глибше це питання, аналізувати ринок. Ретельно промоніторивши ситуацію, почав збирати команду, яка зможе допомогти в розробленні документації для будівництва сонячної електростанції. Адже перед тим, як шукати інвестицію для реалізації проекту, потрібно мати чітке розуміння шляху, який треба пройти, щоб успішно завершити ідею. Завдяки набутому широкому колу знайомств у різних галузях, друзям, які підтримали мою ініціативу, та досвіду в державній службі – усе вдалося.

Важливим етапом був пошук інвестиції. У момент завершення бізнес-моделі в Україні перебував мій товариш з Канади. Щоб зрозуміти ставлення іноземця до інвестування в Україну, я ознайомив його з проектом. Основним аргументом співрозмовника проти інвестування були бойові дії на території країни, проте після кількагодинної презентації-дискусії він несподівано зацікавився проектом і висловив бажання стати партнером.

Далі було багато нелегкої роботи, з основного – пошук надійного й відповідального українського партнера, а також співпраця з державними органами та фінансовими установами України й Канади, але зрештою нам удалося запустити сонячну електростанцію в місті Глиняни Золочівського району Львівської області в січні 2019 року потужністю 3,6 мегават. Вона генеруватиме в рік понад 3 600 000 кіловат «чистої» енергії.

Чи вдалося б Вам досягнути успіху в приватному секторі, не маючи досвіду в державному?

Можу впевнено сказати, що державна служба – це неабиякий досвід, який дозволяє дивитися на всі речі та події під кількома різними кутами: з державницької позиції, загальнолюдської та особистісної. Це розширення світогляду, формування в людині високого рівня відповідальності та дисципліни, розкриття творчого та інтелектуального потенціалу. Мені тепер удається впевнено реагувати на виклики, які трапляються в житті. Зі здобутим досвідом та бажанням до позитивних змін, за будь-якої діяльності в мене щоразу пріоритетними є інтереси України.

Розмовляв Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news