Людина, звісно, може дозволити собі розкіш не любити правди. Але розкіш не рахуватися з правдою на догоду своїм емоціям може коштувати морального каліцтва, а то і життя.
«Прогресуюча дегенерація людського роду чітко помітна в тому факті, що люди з меншим талантом обманюють нас все більше і більше». Виходячи з того, що це сказано Дарвіном ще у 18 столітті, процес цей досить повільний. Але невідворотний.
Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами! Пітьму не можна зрозуміти, не врахувавши, що основною її сутністю є гібридність. Пітьма – це не щось, це завжди - якесь. А брехня, яка пояснює пітьму, рано чи пізно стає ідеологією. У свою чергу ідеологія, побудована на брехні, породжує диктатуру.
Є два ступеня диктатури – робити все, що змушують, і (вища ступінь) робити те ж саме навіть тоді, коли не змушують. Це, навіть, не абсолютна диктатура, це – апогей мізерної значущості на яку погоджується людина.
Нове покоління месій сьогодні штампує фабрика масового психозу. І не кажіть мені, що щось виродилося у цьому світі. Світ – в порядку, це з людьми щось не так.
Для того, щоб тебе назвали брехуном, більше не потрібно вміти брехати – потрібно лише казати правду. Ступінь правдивості людини більше не є ступенем її моральної досконалості.
Між злом і добром різниця у самій людині. І хоча в людей я більше не вірю – в них вірить Бог. То хто я такий, щоб противитися Його волі?!
1834 
