Правильне питання не має відповіді, бо на нього не потрібно відповідати. А неправильні - відповідь завжди мають. І не одну, бо їх постійно намагаються видавати за прийнятні і «понятні». Так народжується брехня, яка все пояснює. Це дуже страшний вид неправди. Адже брехня, яка все пояснює, стає ідеологією.

Тоді вам кажуть - краще плідна помилка, ніж безплідна істина.

І в це модне слово «помилка» , як у велику могилу хоронять мільйони людських доль та життів, виправдовуючись: «Ми маємо право на помилку».

Не просто помилку, а таку, яка обеззброює розум і обслуговує диктат обставин.

Так з'являється новий вид свободи. Так, люди, у яких розумових здібностей не вистачає, навіть на складне речення, кажуть нам, що свобода це ніщо інше, як відсутність необхідності вибору!

Десь я вже це чув. Десь це вже було.

Коли мірилом справедливості є голоси більшості, коли обирають лише ті ідеали, яким не соромно зраджувати, коли харизма вождя спочатку зневажає закон, а потім стає ним. Народжується культ. Культ однієї великої зеленої дурості. Дурості, яка не лише понижує рівень людяності, але перероджує її у щось середнього роду.

Щось, що немає назви та ідентифікації, щось, що може бути і добрим і злим - залежно в яку кишеню це покласти. Щось, що не залишає вибору.

Щось, що кожному з нас потрібно пізнати, щоб відкинути і зрозуміти, щоб заперечити.

А як ні, то буде за Кулішем: «Як взялись брехати по-собачи, той пропадете, як собаки». І тоді замість мови будуть команди, замість свободи ошийник, замість держави будка.