Матір працівниці митниці з Львівщини купила квартиру за дорученням дочки: ВСУ ухвалив рішення

Про це пише SUD.UA

Прямий спосіб набуття активу (об’єкта нерухомості) близьким родичем чиновниці, за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття, є опосередкованим способом набуття активів цією особою.

Як зазначається, за наявності різниці між вартістю квартири та грошових коштів, набутих на законних підставах, такий актив підлягає визнанню необґрунтованим.

Вартість набуття у власність квартири чиновницею має значення для кваліфікації такого активу як необґрунтованого, а не для стягнення його в дохід держави. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 20 червня 2024 року по справі №991/5169/23.

Зокрема, 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу працівниці митниці у справі за позовом держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до чиновниці про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Суди встановили, що відповідачка є державним службовцем та працює в органах Державної митної служби України (ДМСУ).

На підставі договору купівлі-продажу мати працівниці митниці придбала квартиру за 1,86 млн грн, яку потім подарувала її дочці, як дарунок, оцінений у 1,86 млн грн.

Станом на час набуття об’єкта нерухомості відповідачка обіймала посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці ДМСУ.

Прокурор зазначав, що матір працівниці митниці набула право власності на об’єкт нерухомості за дорученням самої працівниці митниці та вона може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо цього активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

Мати як самостійно, так і за рахунок спільних з чоловіком заощаджень, не мала фінансової спроможності придбати об’єкт нерухомості, який у подальшому був подарований дочці – працівниці митниці.

Щодо активів працівниці митниці, яка є державним службовцем, зокрема особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, за наявності передбачених законом умов.

Посилався на те, що сукупний розмір законних доходів відповідача на дату набуття активу – об’єкта нерухомості, які могли бути нею використані, був меншим за вартість дарунку, тому слід вважати необґрунтованим набуття об’єкта нерухомості, прокурор просив суд визнати необґрунтованим актив вартістю 1,86 млн грн, а саме квартиру та звернути стягнення на необґрунтований актив у дохід держави в межах суми 1,86 млн грн.

Рішенням Вищого антикорупційного суду, залишеним без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що є встановленим зв’язок об’єкта нерухомості з працівницею митниці та наявність різниці між вартістю такого активу та її законними доходами у межах, визначених частиною другою статті 290 ЦПК.

Набуття квартири вартістю 1,86 млн грн відбулось за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а грошові кошти, необхідні для її придбання, не набуті за рахунок законних доходів ні відповідача, ні третіх осіб, на яких вона посилалась.

Переглядаючи справу, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та звернув увагу на таке.

Законом від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, який набув чинності 28 листопада 2019 року.

Активи, щодо яких судом на підставі поданих доказів не встановлено, що вони або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів, є необґрунтованими і підлягають стягненню в дохід держави за рішенням суду в установленому законом порядку (частина друга статті 69 Закону України «Про запобігання корупції»).

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред’явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (частина четверта статті 290 ЦПК України).

Згідно з частинами першою–третьою статті 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини – її вартість.

У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов’язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Верховний Суд зазначив, що прямий спосіб набуття активу (об’єкта нерухомості) матір’ю за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття є опосередкованим способом набуття активів чиновницею митниці, тому за наявності різниці між вартістю активу та грошових коштів, набутих на законних підставах, такий актив підлягає визнанню необґрунтованим.

Відповідачка не надала належних та достатніх доказів законності джерел походження коштів на його придбання. Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є підставою припинення права власності, а чинне законодавство не містить особливостей стягнення в дохід держави активів, визнаних необґрунтованими, якщо звертається стягнення на сам актив (зокрема, майно, майнові права), а не його вартість.

Тому вартість набуття у власність такого активу особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має значення для кваліфікації такого активу як необґрунтованого, а не для стягнення його в дохід держави.

Верховний Суд зауважив, що якщо звертається стягнення безпосереднього на необґрунтований актив (зокрема, майно, майнові права), у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму грошових коштів, в межах якої має бути звернено стягнення на майно.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінив шляхом виключення з резолютивної частини судових рішень зазначення вартості необґрунтованого активу, у решті судові рішення залишив без змін.

Leopolis.news