Чого чекати від перших рішень Трампа? | Дайджест

Трампівський переворот у внутрішній політиці США

У підписанні перших указів нового господаря Білого дому дивує насамперед швидкість та демонстративність. В перший день своїх повноважень 47-й президент США планував підписати сотню указів. Але CBS News повідомляє, що Трамп підписав близько 200 документів, зокрема скасував 78 указів команди Байдена, котрі назвав шкідливими. Хоча з радикальністю їх скасування Трамп також міг би не поспішати.

Цілком очікуваними виглядали рішення щодо “консервативної повістки” – виборці Республіканської партії чекали не слів, а справ щодо ліво-ліберальної політики, гендерної різноманітності та нелегальної міграції, з якими Трамп обіцяв боротися. В декотрих аспектах політика демократів перетнула позначку центру до лівого спектра, тож цілком очікуваними стали коливання маятника в протилежний бік.  Трампівські ініціативи щодо скасування більше, аніж двох гендерів, стали реакцією очікувань правого електорату, емоційним апофеозом котрих став жест Ілона Маска.

Трамп демонстративно запровадив 90-денну паузу у наданні іноземної допомоги США з метою оцінки ефективності програм та відповідності зовнішньої політики США. Але військової допомоги Україні це поки не торкнулося, адже йдеться про міжнародну допомогу в межах “Програм розвитку”, що стосуються діяльності агентств ООН, миротворчих ініціатив, програм підтримки біженців тощо. Україна отримує допомогу від США в рамках інших програм.

Водночас рішення Трампа щодо паузи стосовно заборони Tik Tok протягом 75 днів, “щоб дати можливість визначити, як захистити національну безпеку” виглядають частиною агресивної бізнесової стратегії, де конкурентів спочатку лякають, а потім примушують до поступок та продажу частки бізнесу.

Надзвичайний стан на кордоні з Мексикою з відправкою додаткової півтори тисячі військових хоч і виглядає радикальним рішенням, але цілком перебуває в рамках жорсткої передвиборчої риторики, щодо зупинення потоку мігрантів – виборці якраз чекали чогось подібного.

Ще один указ Трампа скасовує для значної частини мігрантів так зване право землі – надання американського громадянства дітям, які народилися на території США, через те, що батьки нелегально перебувають на американській землі. Це рішення вже оскаржує в суді низка емігрантських організацій. Водночас оголошення “війни” мільйонам нелегальних мігрантів може перетворити американські міста на поле сутичок. І не факт, що в уряду є достатньо відданих сил на депортацію обіцяних мільйонів нелегалів.

Водночас указ із голослівною назвою “Відновлення назв, які вшановують американську велич” (Restoring Names That Honor American Greatness) та перейменування Мексиканської затоки в “Американську” виглядає чудернацькою націоналістичною амбіцією. Пояснена підстава “тому що ми робимо там більшу частину роботи, і це наше” виглядає ще більш інтригуюче, адже чимало великих держав можуть висловити подібні заяви щодо інших географічних об’єктів. Хоча в світі існує чимало розбіжностей між країнами щодо назв географічних об’єктів і жоден міжнародний орган не має тут остаточного й загальнообов’язкового слова. Але світ користується картами американського Google, а не мексиканських корпорацій. А найцікавіше буде спостерігати, як інші країни і зокрема – Україна, реагуватимуть на це одностороннє перейменування загальновживаної географічної назви і як змінюватимуть їх відповідно до бажання однієї людини у Вашингтоні. Дуже ймовірно, українські карти та глобуси змінять декотрі назви у Західній півкулі.

Водночас, окрім підкресленого регіонального домінування, зовнішня політика нового американського президента характеризується певним відступом з глобальної арени, завуальованим під національний економічний інтерес. Обіцянки про вихід США з Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), яку Трамп звинувачує у підлеглості впливу Китаю, можна було почути під час передвиборчої кампанії, але не всі очікували, що Вашингтон чинитиме такі епатажні кроки.

А вихід Штатів з Паризької кліматичної угоди та відмова від Глобальної податкової угоди ОЕСР, яка за словами Трампа, обмежує здатність США формувати ефективну податкову політику заради американського бізнесу, демонструє курс на пріоритет вигоди американських інтересів понад інклюзією США у глобальну економічну систему.

Створення анонсованого нового Департаменту урядової ефективності – DOGE, в якому керуватиме Ілон Маск, вочевидь стане втіленням лібертаріанського курсу, гідним конкурентом якого буде лише аргентинський президент Хав’єр Мілей. Але Штати не перебувають у такій глибокій кризі, в якій десятиліттями перебувала Аргентина, щоб зважуватися на занадто антиетатистські кроки. Та й американська бюрократична еліта, котру подекуди називають deep state, має міцніші позиції, аніж дискредитовані й корумповані аргентинські чиновники.

Водночас укази про запровадження надзвичайного стану потребують здійснення багатоступеневих процедур у федеральних агентствах і можуть не стати тими “простими рішеннями”, які Дональд Трамп обіцяв виборцям.

Загалом більшість перших ухвалених рішень Трампа мають обриси латентного ізоляціонізму та спрямовані на те, що трампісти вважають внутрішнім та зовнішнім зміцненням позицій США на фоні потенційних глобальних викликів.

Чи стане Трамп миротворцем?

Натомість доручення для спецпредставника Кіта Келога завершити російсько-українську війну за 100 днів чи навіть “найближчим часом” виглядає напрочуд оптимістичною ідеєю.

Анонсована розмова та зустріч Трампа з російським диктатором Путіним є логічним і навіть необхідним кроком попри всю іміджеву шкоду для лідера демократичної країни. Попри те, що Міжнародний кримінальний суд в Гаазі видав ордер на арешт російського тирана і своєю зустріччю з ним Трамп де-факто легітимізує міжнародного злочинця та девальвує міжнародне право, це крок, котрий варто здійснити, але не варто часто повторювати.

Трампу насправді нічого втрачати у репутаційному сенсі, адже за першої каденції він і з Кім Чен Ином зустрічався та тис руку диктатору, який перетворив свою країну на концтабір. Натомість продемонструвати, що новий президент США спробував зупинити кровопролиття, провів переговори, зустрівся з російським диктатором – важливий і необхідний дипломатичний жест кожного державного лідера, який заступив на посаду. Не зробити цього жесту – означає налаштованість на протистояння, а Трамп полюбляє своє реноме переговорника.

Загалом Трамп діє щодо Росії за методичкою Рейгана – демонструє силу й лякає зниженням цін на нафту, котра живить російську економіку. При бажанні, Трамп цілком здатний обвалити економіку РФ, повторивши трюк Рональда Рейгана. Хоча нещодавнє звернення-ультиматум необхідність укладення мирної угоди інакше Трамп застосує торговельні санкції не стали для господаря Кремля чимось новим. Обіцяні трампівські санкції звучать непереконливо на фоні й без того підсанкційної політики та скороченої торгівлі Росії зі США. А саудити ще не сказали слова, котре здатне вплинути на нафтові ціни.

Диктатори рідко починають загарбницькі війни керуючись економічними розрахунками, і Кремль вже демонструє, що не надто злякався чергового пакета санкцій. Очевидно, Трампу доведеться застосовувати додаткові, в тому числі й позаекономічні важелі, щоб примусити Росію до перемир’я ціною девальвації міжнародного права. Але останнє вже перетворюється на тимчасовий етап історії. І це ще коли навіть у гру серйозно не вступив Китай.

«Політаналіз», Валерій Майданюк, політолог, кандидат політичних наук