Судове протистояння «Лазірко-Горпинюк проти адміністрації Андрія Садового» продовжується

Галицький районний суд Львова 13 серпня 2024 року оголосив Іменем України додаткове рішення у судовій справі «Лазірко-Горпинюк проти адміністрації Андрія Садового». Попередньо суд констатував, що: 

• рішенням Галицького районного суду Львова від 24 липня 2024 року задоволено позов та вирішено визнати незаконним звільнення Олени Горпинюк згідно наказу Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради від 07.02.2024 року;

• поновити Олену Горпинюк на посаді директора установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади (УДЮМК);

• стягнути з Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради на користь Олени Горпинюк середній заробіток за час вимушеного прогулу із 07.02.2024 року в розмірі 183,104,40 грн;

• замінити відповідача із Управління молодіжної політики Департаменту розвитку ЛМР на Управління спорту та молодіжної політики того ж Департаменту.

Суд наголосив, що позивач Олена Горпинюк подала до суду ще одну заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення у зазначеній судовій справі та стягнути з Управління спорту та молодіжної політики суму витрат на правову допомогу в розмірі 30,000 гривень.

У судовому засіданні позивачка підтримала заяву про відшкодування коштів, витрачених на правову допомогу внаслідок незаконних дій адміністрації Андрія Садового. Натомість відповідачка, представниця Управління спорту та молодіжної політики, категорично заперечила, щоби приватні кошти позивачки, витрачені на судову тяганину із адміністрацією Андрія Садового, були відшкодовані (дивна антисоціальна налаштованість чиновниці, першочергове завдання якої служити людям, а не капостити їм, – прим. авт.).

Галицький районний суд Львова дослідив матеріали позову та матеріали справи і ухвалив задоволити клопотання позивачки частково: стягнути з Управління спорту та молодіжної політики на користь Олени Горпинюк витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 гривень.

Недосконалість української судової системи

Шкода, що українській судовій практиці законодавчо не закріплене прецедентне право. Хоча львів'янин Дмитро Гудима, великий суддя із Великої Палати Верховного Суду, публічно розмірковує, що в українському судочинстві прецедентне право частково є, а частково не є. У класичному розумінні зазначеного прецедентного права, в його англосаксонській інтерпретації, в Україні таки не є. У нас зазначений міжнародний прецедентний стандарт замінений домашньо вигаданим прецедентом-тлумаченням. Відтак можна зробити висновок: в Україні як і який суддя собі забажає, так закон і потлумачить.

Відповідно й непродуктивно, що в українській юриспруденції не закріплена англосаксонська стаття нормативно-правового акту «Additionally punitive damages» (Додаткове відшкодування збитків), яка здебільшого стосується чиновників або власників великих корпорацій. У судових спорах між цивільними особами така колізія не виникає. На прикладі всесвітньо знаного Дональда Трампа пояснимо про що йдеться.

Дональд Трамп із дружиною Меланією 8 серпня 2022 року прибули літаком у Флориду й поїхали у свою резиденцію Мар-а-Лаго. Перед самою резиденцією кортеж Трампа різко звернув у бік: секретна служба прийняла екстрене рішення перемістити подружжя Трампів до іншого безпечного місця. А хвилин через 10 в резиденцію Трампів із метою обшуку ввалився натовп понад сотні федеральних представників − прокурорів, поліцейських, слідчих і два десятка спецназівців, які додатково були озброєні портативними кулеметами. Незрозуміло, що означає вислів американських журналістів «портативний кулемет». Можливо, що це були звичайні автомати, але все одно вони швидкострільні та небезпечні.

Чи потрібний для обшуку озброєний до зубів спецназ? Чи потрібно аж стільки прокурорів, слідчих і поліцейських? Чому до Байдена для аналогічного обшуку і вилучення із гаражу картонних коробок із державними нерозсекреченими документами приїхало лише четверо неозброєних представників Міністерства юстиції? Це при тому, що Байден на посаді віце-президента не мав права переміщати у своє житло жодних державних документів, а Трамп у статусі президента міг розсекретити або засекретити  будь-який державний документ, а також його перемістити.

Із пересердя, що Трампа не застали у резиденції, прокурори вилучили коробки з документами, які знайшли в його кабінеті, понаписували на коробках, що там зберігаються секретні документи (що категорично заборонено процедурою обшуку), частину якихось паперів і папок (або Трампа, або принесених) розкинули по підлозі й сфотографували. А на завершення ще повикидали із шафи на підлогу труси, ліфчики і гігієнічні прокладки Меланії Трамп.

Опісля Меланія цікавилась: невже в резиденції недостатньо приміщень для зберігання документів, що їх потрібно було шукати поміж жіночої білизни? Або ще одне логічне питання: поки подружжя Трампів не було дома, невже прибиральниці в резиденції не були здатними підняти папери з підлоги і поскладати їх принаймні на столі у кабінеті Дональда Трампа?

Фактично, це була перша організована спроба вбити Дональда Трампа. Потім сказали би, що це секретна служба першою почала стріляти, а в руки мертвих Дональда та Меланії вклали би револьвери і сфотографували їх як злочинців, які вчинили збройний опір федеральним чиновникам. На щастя, хтось повідомив секретну службу про підготовку замаху на подружжя Трампів у резиденції Мар-а-Лаго.

Суддя Окружного суду Флориди Ейлін Кеннон відхилила 15 липня 2024 року судовий кримінальний позов Міністерства юстиції проти Дональда Трампа стосовно незадовільного зберігання документів у резиденції Мар-а-Лага з таких причин:

• обшук був заангажований, неправомірний і сфальшований;

• спеціальний прокурор Джек Сміт, який звинувачує Дональда Трампа в усіх існуючих кримінальних статтях, є особою зацікавленою і незаконно призначеною на посаду державного обвинувача в обхід затвердження його кандидатури у Конгресі.

Тепер, користаючи із англосаксонського права «Additionally punitive damages» (Додаткове відшкодування збитків), Дональд Трамп готується подати або вже подав позов до Міністерства юстиції США проти генерального прокурора Мерріка Гарланда і директора ФБР Крістофера Рея, звинувачуючи їх у зловмисних діях із метою завдати шкоди колишньому президентові.

Адвокати Дональда Трампа довели в суді, що обшук у його резиденції порушив затверджені протоколи, які зазвичай застосовують до колишніх президентів США. А саме скасоване судове обвинувачення, внаслідок неправомірного обшуку в Мар-а-Лаго, прокурор Сміт безпідставно роздробив на 31 кримінальний епізод. Аналогічно роздробили на 34 кримінальні епізоди цивільну справу, перекваліфікувавши її в кримінальну, проти Дональда Трампа за позовом порнодіви Стормі Деніелс, яка програла її ще у 2018 році, так і не зумівши довести неспростованими фактами надання сексуальних послуг у 2016 році на той час кандидатові у президенти США.

Міністерство юстиції США зумисне дробить на десятки кримінальних епізодів одну судову справу, щоби перед виборами президента США створити Трампові негативний публічний імідж, іще більш негативний, аніж мав гангстер минулого століття Аль Капоне та увесь його синдикат. Отож Дональд Трамп вимагає стягнути з Міністерства юстиції $15 мільйонів на покриття судових витрат, а ще $100 мільйонів штрафних збитків (punitive damages). 

Відсутність дієвого юридичного інструментарію

Тепер екстраполюємо американську дійсність на львівські реалії з метою помріяти. Але попередньо зазначимо, що фінансова компенсація Олені Лазірко в обсязі 5000 гривень є стандартною практикою, позаяк деякі адвокати за одну хвилину свого робочого часу вимагають такої щедрої фінансової винагороди, яка перевищує похвилинну оплату праці Володимира Зеленського і Андрія Єрмака, взятих разом.

Так ось, при інших юридичних реаліях Олена Лазірко могла би поклопотати в суді не лише про фінансову компенсацію за юридичну допомогу, а ще й орієнтовно про 250 тисяч гривень штрафних збитків, які не є тотожними відшкодуванню моральної шкоди. Штрафні збитки − це суттєва пересторога, це своєрідний батіг для недбалого й зухвалого чиновника, який із позиції своєї владної посади схильний кривдити громадян. Саме так юридичне поняття «штрафні збитки» інтерпретують американські юристи.

Якби у нас були передбачені прецедентні штрафні збитки, аналогічні американським, якби Галицький суд Львова, у територіальній підсудності якого знаходиться установа за адресою площа Ринок, №1, мав такий впливовий юридичний інструмент, то адміністрація Андрія Садового не дозволяла би собі нинішньої сваволі. Не було би незаконного звільнення працівниці юрист-консульта з Управління екології, зловмисного звільнення директорки СЗШ №96, брутального звільнення директорки УДЮМК, не було би незаконних звільнень інших працівників, які не догодили самозакоханим і вищим за посадовою ієрархією чиновникам львівської Ратуші лише тим, що звільнені підлеглі вірогідно низенько їм не вклонялись.

Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news