У Галицькому районному суді Львова триває слухання двох об'єднаних кримінальних проваджень «Народ проти Олександри Сладкової» та «Ірина Король проти Андрія Садового». У суді повинна дати свідчення Світлана Мовчан, головна державна аудиторка відділу контролю у сфері ЖКГ, інфраструктури та транспорту. Однак виник казус: в акурат на час опитування свідків у суді Світлану Мовчан скерували у довгострокове місячне відрядження, вірогідно аж у Гонолулу.

На дружній лист-застереження у Західний офіс Держаудитслужби, надісланий 18 жовтня 2024 року на загальну електронну адресу (131300@dasu.gov.ua), начальник офісу Роман Кроляк не відповів. А дарма. Редакція Leopolis.news може при бажанні якогось гарного дня вибратись на екскурсію в Пустомити з метою ознайомитись із місцевими пам’ятками архітектури, а водночас і розпитати у сусідів Світлани Мовчан, коли її бачили останнього разу. Якщо з’ясується, що під час місячного відрядження Світлана Мовчан прогулювалась Пустомитами, очільниці Держаудитслужби Аллі Басалаєвій буде дуже незручно відповідати на журналістські запити. Та найголовніше, щоби після повернення із далекого краю, орієнтовно восьмого листопада, Світлана Мовчан ще й екстрено не захворіла внаслідок різкої зміни клімату.

Тим часом у храмі правосуддя Галицького району Львова жриця богині Юстиції Руслана Юхименко продовжувала свій бенефіс а-ля Сладкова. У нашому випадку цей бенефіс (від французького bénéfice — «зиск, користь») є матеріалізованим театральним дійством Руслани Юхименко під час судових слухань задля вигоди її довірительки і підсудної Олександри Сладкової.

Приниження еколога обласного масштабу

Першим у суді опитували Богдана Катюбіна, начальника відділу Державної екологічної інспекції Львівської області. Свідок прийшов у суд непідготовленим, легковажно поставився до судового процесу і за це був покараний. Правознавиця Юхименко образно відтопталась на Катюбіні як тільки хотіла. У підсумку судового опитування, яке адвокатка Руслана Юхименко з невідомого дива називала допитом, Богдан Катюбін постав в іпостасі недостатньо компетентного чиновника. Досвідчена і метикувата Юхименко так його зашахувала, що Катюбін уже не вмів відповісти на елементарні питання:

Чи під час очищення львівських озер залучали будівельну техніку, зокрема екскаватор?;
Чому Катюбін вирішив, що в озерах проводили днопоглиблювальні роботи?

Багдан Катюбін, якби не розгубився, міг би скерувати Руслану Юхименко до публікацій у львівський пресі, в якій журналісти задокументували відповіді на всі питання Юхименко.

Більше того, якби Богдан Катюбін належно підготувався до судового засідання, то міг би надати доказ від самої правопорушниці Сладкової, яка на сайті адміністрації Андрія Садового повідомила про застосування екскаватора, проведення днопоглиблювальних робіт, а з боку Кіноцентру навіть було «зроблено пологішими береги». Чим іще робили береги пологішими, як не ковшем екскаватора? Невже лопатами? І чим особливим технологія очищення озера в Горіховому гаю відрізняється від технології так званого чищення інших львівських озер?

А жриця богині Юстиції, відчувши слабину свідка від екології області, увійшла у стан сильного емоційного збудження. Юхименко пригрозила свідкові, що притягне його до кримінальної відповідальності, позаяк Богдан Катюбін у своїх показах не давав свідчень на користь Олександри Сладкової. Такий висновок, схоже на те, можна зробити із вербальної дуелі між Юхименко і Катюбіним, під час якої Юхименко емоційно придавлювала свідка. Суддя Ірина Волоско мусила втрутитись, щоби захистити Катюбіна і повернути адвокатку Юхименко до реальності зі стану її нездорової звитяжної ейфорії.

Відповідно виникла і підстава застосувати щодо Богдана Катюбіна програму захисту свідків, яка здійснюється до, під час і після судового процесу, оскільки невідомо що може спасти на гадку Руслані Юхименко.

А свідкам, які ще будуть опитані у цій судовій справі та які апріорі будуть поступатись Руслані Юхименко в юридичному протистоянні, потрібно не розгублюватись. На кожне питання, на яке не знають відповіді, свідкам доцільно покликатись на загально-визнаний авторитет капітана Глєба Жіглова, який наголосив: «Сладкова повинна сидіти в тюрмі».

Водночас свідки, які зазнали обструкції та приниження з боку Руслани Юхименко під час судових слухань, можуть згуртуватись і подати проти неї колективний позов за емоційні катування і завдану моральну шкоду.

Нетямуща юристка

Далі суд перейшов до опитування адвокатки Христини Ковальчук, яка 2021 року отримала адвокатське свідоцтво від Ради адвокатів Львівської області. Христина Ковальчук працювала у юридичному департаменті знаної Гелени Пайонкевич, допоки, як каже народний поголос, не побила горщики чи то із самою Пайонкевич, чи зі Сладковою. Станом на сьогодні свідок створила ФОП Ковальчук Христина Ярославівна і тепер займається дослідженням кон’юнктури ринку, вивченням громадської думки і посередництвом під час розміщенні реклами у ЗМІ.

А поки що насторожує, що свідок Ковальчук під час судового засідання не була спроможною не те що відповісти, а навіть і зрозуміти питання Ірини Король. Питання, між іншим, на рівні неповної середньої освіти.

Свого часу, коли адміністрація Андрія Садового зухвало вчиняла проти Ірини Король кримінальні дії, Христина Ковальчук, так можна зрозуміти з опитування, від імені міської адміністрації писала відзив на позов Ірини Король до суду. Отож Ірина Король хотіла дізнатись і двічі запитувала, чи Христина Ковальчук мала достатньо підтверджуючих фактів і документів, коли писала відзив, тобто заперечення на позов. І двічі Христина Ковальчук відповідала, що не розуміє поставлених їй простих питань.

Тоді на підставі яких відзнак юристку Христину Ковальчук, яка не розуміє елементарних питань, працевлаштували в юридичний департамент Садового-Пайонкевич?

Кульмінація бенефісу

Останньою в судове опитування запросили Надію Войчук, теж колишню головну спеціалістку департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад, яка виконувала обов’язки кадровика.

Покази Надії Войчук були на користь Ірини Король, що неабияк нервувало Руслану Юхименко. Захисниця Сладкової випитувала у Надії Войчук інформацію, яка цілком не стосувалась суті судового процесу: як довго свідок Войчук знайома з Іриною Король, в який спосіб познайомилась із Іриною Король, за що Надію Войчук звільнили з адміністрації Андрія Садового, за що Надії Войчук оголошували догани тощо.

Андрій Петришин, адвокат Ірини Король, не раз голосно протестував, вимагаючи зняти питання, які не стосувались суті кримінальної справи проти Олександри Сладкової. Суддя Ірина Волоско заспокоювала адвоката Андрія Петришина: «Не кричіть!». І запевняла, що чує і бачить все, що відбувається в залі суду, і контролює.

А Руслана Юхименко, незважаючи на протести протилежної сторони судового слухання, наполегливо продовжувала на свій лад випитувати у Надії Войчук різні приватності: про ставлення свідка до колишніх працівників міської адміністрації, чи загалом Надія Войчук бува не ображена на адміністрацію Андрія Садового тощо. Далі Юхименко, вже переконана, що своїми відволікаючими абстрактними питаннями приспала пильність свідка, намагалась хитро вкласти у її відповіді інформацію на користь Олександри Сладкової. Однак Надія Войчук своєї уважності не втрачала, увесь час була насторожі.

Юхименко: «Факт працевлаштування двічі [Ірини Король] на підставі строкового контракту, це ж не означає, що цей контракт став безстроковим?».

Войчук: «Ні, ви не добре кажете. Це загальне трудове законодавство».

Юхименко: «Я говорю конкретно в цій ситуації».

Войчук: «У цій ситуації відбулося порушення. Мало відбутись оголошення конкурсу».

Юхименко: «Я розумію. Ну не був оголошений конкурс із тих чи інших підстав. Можна стверджувати, що Ірина Король вже стала безстроково працювати [на постійній основі]?».

Войчук: «Так».

Несподівано Руслана Юхименко завелась із півоберта, наче дбайливо доглянутий двигун автомобіля Тойота. Цього разу причиною її емоційного збурення стала голова Ірини Король.

Заспокоївшись, Руслана Юхименко продовжила опитувати свідка Надію Войчук умиротвореним голосом.

Юхименко: «Після того, як ви пішли на іншу роботу, чи спілкувались ви з Король?».

Войчук: «Ні».

Юхименко знову повторюється: «А до сьогоднішнього дня ви спілкувались із Король? Чи зідзвонювались по телефону?».

Войчук: «Телефонувала їй у п'ятницю і запитала, на яку годину [судове] засідання. Досі не бачилась, не зустрічалась, не спілкувалась».

Юхименко тихим голосом із ніжними нотками проворкувала: «Можете сказати, який номер вашого телефону?».

Адвокат Андрій Петришин: «Ваша честь...».

Проте весталка богині Юстиції була заповзятою у досягненні своєї мети і не вгавала: «Так можете чи не можете дати свій номер?».

Надія Войчук, ошелешена таким недоречним фліртом під склепінням Феміди, рішуче дала відкоша: «Ні».

Здавалось, ще крок і Руслана Юхименко назавжди увіковічить своє привабливе погруддя у столітніх аналах львівської юриспруденції. Здавалось, ще мить і запитає Надію Войчук: «А в якому спідньому ви прийшли у судове засідання?». Але ні, цього не трапилось. Правознавиця Юхименко ледь-ледь не дотяглась до вершини такого увіковічнення. Та оскільки судові слухання не завершились, ще зберігається шанс дістатись до правничого апогею, недосяжному для більшості львівських правознавців.

А поки що, допоки Руслана Юхименко ще перебуває між нами, між звичайними пересічними львів'янами, пропоную їй і всьому товариству ознайомитись із творчим доробком журналістів видання «Твоє місто». У цьому відео редакційний колектив представив відповіді на всі питання, які розглядають у судовій справі «Народ проти Олександри Сладкової»: тут і баюри, в які підсудна Сладкова перетворила раніше курортну місцевість Львова, і відповідь про днопоглиблювальні роботи, і сліди від ковша екскаватора на берегах знищеної штучної водойми родини Малушинських.

А якщо на «Львівському порталі» прочитати статтю «Озера розбрату» і переглянути фото цієї статті, а ще прочитати публікацію «Розмір має значення» від «NGL.media» (колишні Наші гроші), де сказано, що Олександра Сладкова на посаді начальниці управління екології була персоною нетямущою, то вже нема сенсу викликати в суд решту свідків. Журналісти і громадські діячі задокументували шкідливу діяльність або злочинну бездіяльність вірогідно і головного вигодонабувача, а саме – Андрія Садового.

Невже хтось насправді вважає, що підсудна Сладкова сама затіяла аферу із «чищенням» озер, розпорошенням 1 200 000 гривень, зменшенням водного плеса і збільшенням берегів водойми для їх подальшої забудови родинними гніздами новочасних нуворишів? Невже просто так правопорушницю Сладкову, вже після відкриття проти неї кримінальної справи, взяло під свій демонстративний захист найближче оточення міського голови?

Невже досвідчена адвокатеса Руслана Юхименко, як шанобливо називає її видання «Гал-інфо», не розуміє, що поставила на кін всю себе, свій роками напрацьований адвокатський рейтинг? Якщо Олександра Сладкова із великою вірогідністю таки опиниться на твердій тюремній шконці, тоді Руслана Юхименко втратить в очах львівської адміністрації авторитет колишньої всемогутньої невістки, так кажуть у Львові, самого Валентина Государського.

Хіба Геракліт Ефеський не застерігав, що все тече, все змінюється, міражі розсіюються. Не той тепер корпус суддів у Львові, річка Зубра не та.

Де законодавча влада Львова?

А тепер найголовніше для Львова питання, заради якого і городився увесь цей тин. Чи можуть наші 64 львівські депутати, які без сумніву є неординарними особистостями, працевлаштувати керівником Львівського управління екології та природних ресурсів освіченого еколога Анатолія Павелка із умовою, що він сам сформує колектив професіоналів для цього управління. Депутати Львова, яких обрала львівська громада, чи здатні вони на такий геройський вчинок задля своїх виборців, задля практичного збереження екосистеми Львова? Чи львівські законодавці здатні не лише піднімати руки під час голосування в сесійній залі, а й реально впливати на виконавчу владу, на львівських чиновників?

Ми ж бачимо, що Андрій Садовий цілком нездатний проводити фахову кадрову політику. І для Галини Микітчак, яка тимчасово виконує обов'язки правопорушниці Олександри Сладкової на період судових справ, доцільніше займатись географією Львова і написанням дитячих книг. Тому що належно задовольняти інтереси і потреби Львівської територіальної громади у сфері екології та збереження природних ресурсів, як вона нахваляється на сайті адміністрації, їй також не конче вдається. Від фахових екологів Львова не чути особливо схвальних відгуків на адресу кандидатки географічних наук Галини Микітчак.

Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news