У січні 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів Оксани Крайник, Ярослава Левика і Марти Шандри, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління спорту та молодіжної політики ЛМР, намагались напоумити Андрія Садового і його підлеглих, що звільнення Олени Лазірко (Горпинюк) із займаної посади є незаконним, а рішення судді Галицького районного суду Львова Ірини Волоско про поновлення Олени Лазірко на роботі є правомірним.

Говорячи не юридичною мовою, в апеляційній інстанції дали зрозуміти міському голові Андрієві Садовому, що його підлеглі – Ірина Кулинич, Антон Нікулін, Ірина Самбірська, Оксана Шмотолоха та інші – «накосячили», тобто вчинили неправомірні дії. Відтак суддівська апеляційна колегія постановила:

● апеляційну скаргу Управління спорту та молодіжної політики департаменту розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення;

● рішення Галицького районного суду Львова від 24 липня 2024 року та додаткове рішення Галицького районного суду Львова від 13 серпня 2024 року залишити без змін.

Колегія апеляційних суддів дала Андрієві Садовому ніжного локального юридичного ляпаса і порадила без зайвого галасу виконати рішення Галицького суду і не ганьбитись. Тим паче, що і в офісі Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці також дійшли висновку, що Олену Лазірко звільнили незаконно та ще із грубим порушенням її конституційних прав.

Здавалось, якщо є два висновки про незаконне звільнення – від Держпраці та від Галицького суду – то вже і останній віслюк збагне, що скандал, вчинений на рівному місці, потрібно тишком-нишком залагодити. Але ж у Ратуші за податки львів'ян працюють не віслюки. Отож Андрієві Садовому заманулось отримати такого гучного ляпаса, щоби його відгомін розійшовся по всій країні. Верховний Суд задоволив сокровенне бажання міського голови Львова.

Судді першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Галини Коломієць, Бориса Гулька і Дмитра Луспеника розглянули касаційну скаргу Офісу спорту адміністрації Андрія Садового (колишнього Управління спорту та молодіжної політики департаменту розвитку Ірини Кулинич) на рішення Галицького та постанову Апеляційного судів Львова і ухвалили:

● у необґрунтованій скарзі чиновників Ратуші на рішення судді Ірини Волоско відмовити;

● у необґрунтованій скарзі чиновників Ратуші на постанову колегії суддів Оксани Крайник, Ярослава Левика і Марти Шандри відмовити;

● Олену Лазірно (Горпинюк) на роботі поновити;

● фінансові витрати на правову допомогу (адвокатів) Олені Лазірко виплатити;

● середній заробіток за час вимушеного прогулу від 7 лютого 2024 року і до її поновлення на роботі стягнути з Офісу спорту адміністрації Андрія Садового;

● чиновникам Ратуші у подальшому дурницями не займатись, тому що ухвала Верховного Суду остаточна і оскарженню не підлягає.

Цікава особливість: головний спортсмен Львова Антон Нікулін, пишучи касаційну скаргу, наголосив, що судді Ірина Волоско, Оксана Крайник, Ярослав Левик і Марта Шандра є некомпетентними, тому що «неправильно застосували юридичні норми матеріального права, а також порушили норми процесуального права».

Вау! Яка приголомшлива метаморфоза! Антон Нікулін так несподівано напрочуд вільно оперує юридичною термінологією. Проте, коли приходить у депутатську комісію фінансів канючити бюджетні кошти, то спілкується на рівні відомого літературного персонажа Міші Самуїловича Паніковського. Навіть невтямки, коли природний талант Антона Нікуліна є насправді воістиним: коли пише касацію у Верховний Суд, чи коли у майже одеському вербальному стилі благає депутатів фінансової комісії: «Дайте мільйончик».

А ще цікаво було би дізнатись, яке в Антона Нікуліна справжнє «обліко морале». Адже у грудні 2023 року чиновник Нікулін виплатив Олені Лазірко за відмінну річну працю аж 400% преміальних та нагородив грамотою, а вже 7 лютого 2024 року взяв активну участь у колективному цькуванні визнаної висококваліфікованої працівниці.

Дивовижно. Як Олена Лазірко, яка відмінно пропрацювала 13 років, має понад десяток грамот, дипломів і подяк від різних чиновників, ось так миттєво, за півтора місяця, могла стати аж настільки поганою працівницею, що її потрібно звільнити. За фасадом переслідування незаконно звільненої директорки Галицької районної установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів (а це вісім якісно відремонтованих приміщень) прихована комунальна мега-афера, коли у начебто короткозорого Андрія Садового через корупційні схеми масово викрадали комунальне майно, а міський голова і добрий десяток його підлеглих цих крадіжок вперто не помічали.

І це не перший випадок, коли у Ратуші незаконно звільняють працівників, які не лише не догоджали примхам керівництва, а ще і посміли вказати на правопорушення вищих чиновників. Львівська Ратуша таки потребує докорінного перезавантаження аж до основ. На це вказує і нинішня ухвала Верховного Суду. Адже у тривалому судовому протистоянні «Олена Горпинюк (Лазірко) проти Андрія Садового» були надарма витрачені бюджетні кошти та робочий час десяти суддів: Віктора Романюка, Олега Юрківа, Наталії Зубачик, Ірини Волоско, Оксани Крайник, Ярослава Левика, Марти Шандри, Галини Коломієць, Бориса Гулька і Дмитра Луспеника.

Громадськість цікавиться: доки у Львові буде продовжуватись таке свавілля? Хто спроможний покласти край необмеженому чиновницькому нахабству та беззаконню?

Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news