Коли в державі закінчуються чесні – брехуни стають кумирами | Блог Олега Филика

Щоб жити і брехати потрібно: по-перше - жити, а по-друге - брехати!

Спробувавши раз збрехати неможливо це забути. Неправда часто залишає глибокий слід у свідомості та змінює наше сприйняття світу.

Після того як ми бачимо щось у новому світлі, досягнувши своєї мети шляхом обману когось, повернутися до попереднього стану майже неможливо.

Брехня, одного разу відкрита, може стати своєрідним орієнтиром, котрий змінює наші переконання та вчинки.

Основною загрозою будь-якої неправди чи напівправди, чи повної брехні є те, що досвід, що набувається разом із нею періодично, накопичується.

І те, що починається як здавалося б один невеликий і незначний обман завжди закінчується і перетворюється на купу брехні.

Чим довше людина залишається у цій реальності - тим більша ймовірність фатального кінця: брехня уб’є свого автора і того, хто в неї повірив.

Неправда не залежить від нашого ХОЧУ і перетворюється в МУШУ.

Брехню можна прикрашати і переосмислювати, навіть романтизувати і філософізувати - але вона все одно зробить те, для чого створювалась - знищить.

Брехун завжди прислухається до думки лише згідних із ним людей.

Брехун усюди свій і кожному доступний.

Брехун ніколи не бідний.

Брехун не стежить за своїми думками, бо вони не його.

Брехун не проявляє характеру, бо його не має .

Брехун говорить чужою мовою.

Брехун - радісний і самовпевнений.

Про брехунів завжди говорять багато правди.

Але це їм не шкодить, бо сила брехні в тому, що передбачивши її людина сама веде себе до передбачуваного.

Коли в державі закінчуються чесні - брехуни одразу підіймають собі ціну і стають кумирами.

Тож коли маєте можливість казати правду - не мовчіть, робіть це і дякуйте Богові, що поставив вас серед тих - хто може, а не серед тих - хто не може.

І хто зна чи вже колись зможе. .....

Бо ті, що живуть у брехні, вмирають двічі.