logo
10/06
08/06
07/06
31/05
30/05
28/05
27/05
22/05
20/05
17/05
15/05
14/05
08/05
... 4
6 ...

У Личаківському суді, ймовірно, сплямили мантію Феміди

05-06-2019 10:305574

У Личаківському суді, ймовірно, сплямили мантію Феміди

На сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 4 червня опублікували постанову судді Личаківського районного суду Львова Романа Грицка щодо матеріалів військової прокуратури Західного регіону про військове адміністративне правопорушення провідного хірурга Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Івана Богдана та притягнення його до адміністративної відповідальності. Суддя виправдав підсудного, оскільки вважає: військова прокуратура не зуміла надати належних доказів, що хірург Іван Богдан провадив операцію напідпитку й відмовився пройти огляд на стан сп’яніння.

Наприкінці 2018 року львівські видання поширили інформацію про те, що військовослужбовець Іван Богдан, провідний хірург Військово-медичного клінічного центру Західного регіону України (військовий госпіталь), узявся робити складну хірургічну операцію у стані алкогольного сп’яніння. Керівництво госпіталю відсторонило хірурга від операції, йому наказали здати аналізи на вміст алкоголю в організмі, проте військовослужбовець Іван Богдан відмовився виконати наказ.

Протокол про адміністративне правопорушення було складено після завершення службового розслідування, яке провели уповноважені службові особи госпіталю, оскільки треба було повно, всебічно й об’єктивно з’ясувати всі обставини справи та встановити в діях хірурга Івана Богдана наявність складу адміністративного правопорушення, яке сталося 28 грудня 2018 року. Матеріали службового розслідування надійшли у прокуратуру після 24 січня 2019-го. Протокол про адміністративне правопорушення військового контрактника Івана Богдана було складено 5 лютого 2019 року після опрацювання та вивчення об’ємних матеріалів службового розслідування, а також оцінки всіх здобутих доказів. У протоколі військовослужбовець Іван Богдан поставив дату про отримання висновку прокурора, а далі після термінової телефонної розмови з адвокатом підписати його відмовився.

На підставі сукупності зібраних доказів військова прокуратура встановила, що Іван Богдан, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, діючи всупереч інтересам служби та порушуючи вимоги статей 11 і 16 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548 – XIV, статей 1-4 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України», орієнтовно о 16:00 28 грудня 2018 року відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в умовах особливого періоду, тобто здійснив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП.

Під час судових засідань із пояснень свідків з’ясувалося, що хірург Іван Богдан відмовився пройти огляд на стан сп’яніння. Саме тому керівництво госпіталю і створило лікарську комісію, яка візуально обстежила хірурга і за встановленою симптоматикою дійшла висновку, що Іван Богдан перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Медики відзначили, що підсудний мав ознаки агресивного збудження, характерне почервоніння шкіри обличчя, порушення мовної функції (язик заплітався), порушену координацію рухів, нестійку ходу і відчутний запах алкоголю з ротової порожнини, та склала відповідний акт, у якому ще й зафіксувала факт відмови Богдана від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Здавалося б, наданих пояснень фахівців-медиків достатньо для ухвалення рішення в такій простій справі, але не для судді Романа Грицка. Використовуючи клопотання адвоката Юрія Колотія, який навіть намагався відсторонити прокурора Зеновія Голинця від участі в судовому процесі, суддя Грицко почав досліджувати:

  • правильність застережень лікарського колективу госпіталю щодо хірурга Івана Богдана;
  • законність методології встановлення стану алкогольного сп’яніння підсудного 28 грудня 2018 року;
  • вплив військової прокуратури на начебто обмеження для підсудного отримати правову допомогу під час досудового слідства.

Але ж під час розгляду справи, що є винятковим повноваженням суду як органу, що вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, адвокат Колотій був присутній. Також підсудний консультувався телефоном із правозахисником під час ознайомлення з висновком прокурора.

Суддя Грицко не знав або не взяв до уваги, що Львівський місцевий центр №1 із надання безоплатної вторинної правової допомоги (Львів, вул. Генерала Чупринки, 71), до юрисдикції якого належать Галицький, Личаківський і Сихівський райони міста Львова, надає безоплатну допомогу і в адміністративних провадженнях. Суд не встановив, чи була непереборна перешкода, через яку підсудний Іван Богдан не міг звернутись у центр №1, взяти до помочі адвоката і прибути у військову прокуратуру для ознайомлення з протоколом про вчинення адміністративного правопорушення та матеріалами. А надалі штучно не затягувати строки розгляду судової справи для уникнення адміністративної відповідальності.

І далі текст постанови: «Судом встановлено, що акт визначення стану алкогольного сп’яніння за вх. 3792 від 29.12.2018 р. не відповідає вимогам діючого наказу начальника ВМКЦ ЗР №163 від 19 серпня 2017 року «Про порядок проведення медичного огляду військовослужбовців з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та «Методики проведення медичного огляду військовослужбовців з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, відбору крові або/та сечі, та проведення лабораторних досліджень на кількісне визначення алкоголю (етанолу) в крові та сечі», проте з його змісту вбачається, що було порушено вимоги щодо направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, оскільки огляд був лише запропонований та жодне направлення т. в. о. начальника Центру не видавалося. У матеріалах справи відсутнє направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння».

Схоже, суддя Роман Грицко фактично проігнорував текст висновку прокурора, в якому задокументовано, що наказ начальника військового госпіталю №163 від 19 серпня 2017 року взагалі не містить жодних норм, інструкцій, алгоритму дій чи роз’яснень на випадок відмови особи від проходження медичного огляду та способів фіксації, документування факту такої відмови. Адже в армії не передбачено, що підлеглий відмовляється виконувати усний наказ начальника. Фантастично, проте суддя Грицко не розуміє (або вдає, що не розуміє), що в армії немає поняття «пропозиція», існує лише «наказ». А невиконання наказу начальника (непокора) – це військовий злочин, за який передбачено відповідальність за статтею 402 Кримінального кодексу України.

Іще суддя Грицко, ймовірно, переплутав різні форми скерування на огляд, а саме:

  • скерування на токсологічне дослідження вже відібраного біоматеріалу (крові та сечі) пацієнта в ліцензований медичний заклад (наприклад, 8-ма міська клінічна лікарня), яке видає лікар під час проведення безпосереднього медичного огляду пацієнта, і на яке суддя Грицко й посилається у своєму рішенні з невідомих причин;
  • скерування командирів військових частин у шпиталь, форма і зміст якого взагалі не визначені та відсутні у наказі т. в. о. начальника військового шпиталю №163 від 19 липня 2017 року, а тому не повинні були брати до уваги під час розгляду судової справи.

Окрім того, невідомо з якого дива суддя Грицко не взяв до уваги військовий документ «Інструкція з діловодства у Збройних Силах України», затверджений наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України №124, який має вищу юридичну силу, ніж наказ начальника військового госпіталю №163 від 19 липня 2017 року, на якому суддя обґрунтував виправдальне рішення для підсудного військовослужбовця Івана Богдана.

Й останній кричущий факт. Під час судових засідань щодо правопорушення військового контрактника Івана Богдана суддя Роман Грицко двічі забороняв журналістові проводити відеофіксацію всіх учасників судового процесу, особливо підсудного, який є державним службовцем. Дії судді Романа Грицка підпадають під статтю 171 Кримінального кодексу України, в якій сказано: «...Незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб [...], а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності – карається або штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років».

Доведеться звернутися до відповідних вищих судових органів, щоб з’ясувати, чи суддя Роман Грицко, ймовірно, перебуваючи у стані вчинення кримінального правопорушення, мав повноваження і далі провадити адміністративне судочинство проти військового контрактника Івана Богдана й оголошувати постанову іменем України.

Ярослав ЛЕВКІВ,

приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news