Дострокові вибори народних депутатів України, попри розгляд конституційності указу президента про розпуск парламенту в КСУ, підходять до вирішальної фази. Центральна виборча комісія завершила реєстрацію кандидатів у народні депутати, і на сайті щодня з’являються прізвища «щасливчиків», які прагнуть наступних п’ять років провести в парламенті, – як самовисуванців, так і представників політичних партій.

Партія-сенсація цієї кампанії, «Слуга народу», фронтмен якої – президент Зеленський, уже оприлюднила свій список. У прохідній частині списку політичної сили (якщо зважити на теперішні рейтинги, це приблизно 120 осіб) є кілька львів’ян. Серед них – колишня голова міста Рава-Руська Ірина Верещук, представник президента України в Кабінеті Міністрів Андрій Герус та активіст Революції гідності Святослав Юраш. Відомо також, хоча на сайті ЦВК немає переліку мажоритарників від «Слуги народу», що партія висуватиме кандидатів у кількох округах Львова й області.

Львів’янам не варто скаржитися на брак уваги команди Зеленського до Галичини. Насправді, таке нечисленне представництво «Слуги народу» на Львівщині можна пояснити тим, що основну роль (на правах молодшого брата майбутньої парламентської коаліції) тут відіграватимуть представники іншої політичної сили. Точніше – цілого альянсу з двох політичних сил: «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка та «Народного контролю» Дмитра Добродомова. Висуванці від цих двох партій, а точніше – від політсили Гриценка, компенсують брак потужних кандидатур від Зеленського у Львівській області.

«Парашутисти» та політичні ветерани

«Громадянська позиція» першою з усіх політсил зареєструвала свій партійний список, а також кандидатів-мажоритарників в округах. За «дивним» збігом обставин, претенденти від альянсу Гриценка-Добродомова є у всіх округах, окрім тих, у яких висуватимуться представники «Слуги народу» (два львівські округи, які викупив один з великих місцевих забудовників, та округ, де кандидуватиме близький друг і бізнес-партнер Ігоря Коломойського, чинний нардеп Тарас Батенко).

Цікаво те, що власне від партії Гриценка в мажоритарних округах висуваються лише два кандидати – нардеп багатьох попередніх скликань, ветеран вітчизняної політичної сцени Тарас Стецьків (виборчий округ №117, м. Львів) та заступник голови Львівської обласної ради Володимир Гірняк (виборчий округ №120, Городоцький, Мостиський та Самбірський райони Львівської області). І якщо висування Тараса Стецьківа в міському окрузі є очікуваним та логічним (саме тут він пробував свої сили на двох попередніх виборах), то «десантування» Гірняка в окрузі, де він з’являвся дуже епізодично, видається щонайменше дивним. Сам кандидат пояснює такий вибір тим, що вирішив (якось так раптово і спонтанно) рятувати округ від засилля феодалів та олігархів.

«Мені запропонували йти до парламенту по округу Дубневича, який там розвів повний феодалізм. … Я такого ще не бачив. Ми поїхали в Самбір, Городок, Мостиська, щоб поговорити з людьми, а вони ховаються. Я запитую: «Що з вами, люди? Може, вас треба звільнити від цього феодального іга Дубневичів?». Для мене така ситуація, коли в наш час люди такі злякані, була сюрпризом», – зізнавався сам Гірняк в одному з інтерв’ю. Однак мотиви Володимира Олеговича були набагато банальнішими та прагматичнішими.

І справді, щоби «боротися з олігархами», можна було б обрати один із львівських округів, де шанси на перемогу в Гірняка не були б такими примарними. Адже сам Володимир Олегович перед тим, як стати депутатом Львівської облради, 15 років вів активну політичну та підприємницьку діяльність саме в місті Львові. Тут він працював як юрист (починаючи, до речі, зі скандальних «Галицьких інвестицій» Садового), балотувався депутатом Львівської міської ради і навіть двічі пробував стати міським головою Львова. Однак вибір Володимира Гірняка – сільський округ з нульовою пізнаваністю і мінімальними шансами на перемогу.

Хороша міна при поганій грі

Насправді Володимир Гірняк лукавить, коли говорить, що вибір виборчого округу – це його усвідомлене рішення. Йому просто не залишалось інших варіантів, оскільки розкладка між трьома партнерами – «Слугою народу», «Громадянською позицією» та «Народним контролем» – є такою, що кращі округи розібрали впливовіші партнери по альянсу. У Гірняка просто не залишилося вибору, крім як іти по цьому округу. Тому наш кандидат вирішив зробити, якщо використовувати картярську термінологію, хорошу міну при поганій грі й усім з пафосним виразом обличчя говорити про благородні та романтичні мотиви такого вчинку.

Однак, попри красномовство та пафосну риторику, Володимир Гірняк дещо замовчує. Зокрема те, що існує глобальна домовленість між Анатолієм Гриценком та Володимиром Зеленським про подальшу співпрацю в майбутньому парламенті. У разі потрапляння кандидатів від «Громадянської позиції» у Верховну Раду, усі вони мають виступити надійними «штиками» в парламентській коаліції з основним і найбільшим учасником – партією Володимира Зеленського «Слуга народу». Інакше для чого Зеленському узгоджувати округи з політичними лузерами, які не мають жодного шансу провести до парламенту партійний список?

Навіть на Львівщині «Слуга народу» має достатній рейтинг, щоби будь-який кандидат від цієї політсили, володіючи хоча б мінімальним ресурсом, міг би мати непогані шанси стати народним депутатом. Тоді навіщо віддавати округ і позбавляти себе можливості отримати ще одного народного депутата в парламенті? Відповідь дуже проста. «Слуга народу», за результатами останніх соціологічних опитувань, набирає достатньо голосів, щоб уперше за всю історію українського парламентаризму впритул наблизитися до можливості одноосібно сформувати парламентську більшість (225 депутатів) у майбутньому парламенті. Приваблива перспектива, однак репутаційно небезпечна. Ставлення до будь-яких монополій і в нашому суспільстві, і, тим паче, на Заході надзвичайно критичне. А в разі політичної монополії справа взагалі пахне узурпацією влади. Тому Зеленському й компанії критично потрібні партнери по майбутній коаліції. Але такі партнери, що не висуватимуть особливих умов чи вимог і слухняно голосуватимуть за всі ініціативи команди президента.

Саме для цього і потрібна Зеленському «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка. Саме тому і балотуються від Гриценка на Львівщині – у дозованій кількості й дозволених округах – «борці з олігархами». І хай що говорять та обіцяють вони виборцям зараз, політичне майбутнє в разі проходження до парламенту в них чітко визначене – бути побічним атрибутом команди Зеленського у Верховній Раді.

Маркіян ВОЙТОВИЧ, для Leopolis.news