Галичина завжди славилася малими містами. Вони впродовж століть були міцним осердям суспільного, економічного та політичного життя нашого краю. Одним з таких історичних містечок, що славляться своєю історією та людьми, є і Рудки.

Зі Львова до Рудок – якихось 50 км трасою. Десятки разів їздив цією дорогою в Самбір, Турку, на Ужоцький перевал, однак ніколи не випадало погуляти в самих Рудках. Завдяки Львівському регіональному відділенню Асоціації міст України разом із групою львівських журналістів нещодавно вдалося відвідати це містечко. Півтора року тому тут було утворено нову об'єднану територіальну громаду. Тепер її голова Іван Лозинський вирішив розповісти про життя-буття нової ОТГ.

Зустрічає нас Іван Михайлович у своєму невеликому кабінеті, що на другому поверсі Рудківської ратуші. Український прапор уперше замайорів над нею 2 листопада 1918 року, коли тут почали діяти повітові органи влади новоутвореної Західно-Української Народної Республіки.

Кількасот токів тому Рудки були хутором іншої славної місцини краю – села Вишні (давня Бенькова Вишня), де народився класик польської літератури Олександр Фредро. Його донька Софія стала матір'ю двох сподвижників Української греко-католицької церкви – Андрея та Климентія Шептицьких.

Рудківську об'єднану територіальну громаду утворили м. Рудки та чотири навколишні сільські ради (12 сіл) 29 жовтня 2017 року. Загальна чисельність населення становить 13,5 тис. осіб. Площа ОТГ – 132,1 кв. км. На території ОТГ є 11 народних домів, 7 бібліотек, 4 бібліотечні пункти, дитяча музична школа, гімназія, 7 шкіл, 3 садочки, 8 стадіонів, три спортмайданчики з тренажерним обладнанням та два майданчики зі штучним покриттям.

Чи не найбільше проблем виникає з функціонуванням медичних закладів. В ОТГ є своя лікарня в Рудках, дві амбулаторії сімейної медицини, 7 ФАПів та пункт екстреної медичної допомоги. Оскільки місто лежить на межі з Городоцьким районом, сюди їде лікуватися багато жителів з його території, бо це ближче, ніж до свого райцентру. Натомість немало рудківчан лікується в районному центрі – у Самборі. Тому виникають проблеми з міжбюджетними трансфертами за лікування «не своїх» хворих, оскільки держава виділяє кошти за відповідною формулою лише на кількість постійних мешканців.

Іван Лозинський розповідає, що ОТГ уклала угоду із Самбірською ЦРЛ на 400 тисяч гривень. Завдяки цьому жителі ОТГ мають змогу отримувати якісніші медичні послуги. А з городоцької районної влади відповідні кошти за лікування тамтешніх хворих «вибити» наразі не вдається.

«Для того, щоб ОТГ була багатшою, на її території мають жити щонайменше 25 тисяч людей, – розповідає Іван Михайлович. – Так спочатку і планували, але багатші села не захотіли йти в одну громаду. Звідси і проблеми. Нині з 83 млн грн нашого бюджету власні надходження становлять усього 23 млн грн. Це надходження з акцизу, податку на землю, ПДФО. Решта – субвенції держави на освіту, медицину, соціальний захист. Тому мусимо шукати додаткові джерела фінансування. З часу створення ОТГ ми реалізували 13 проектів місцевого розвитку. За кошти Державного фонду регіонального розвитку придбано обладнання для нашої лікарні та відремонтовано дах Погірцівської школи. Удалося купити для місцевого комунального підприємства самоскид та трактор, ремонтуємо дороги, обладнали два спортивні майданчики».

Голова розповідає, що дуже важливо, щоб громада сама повірила у свої сили та можливості. Вперше на рівні ОТГ було впроваджено громадський бюджет, до якого місцеві мешканці повинні долучитися своїм співфінансуванням. Хай це для початку невелика сума – 150 тисяч гривень, але завдяки цьому 2019 року буде реалізовано 6 проектів. Також за кошти проекту міжнародної технічної допомоги розпочинають впровадження проекту із сортування сміття. Його бюджет – 40 тисяч євро. На 19 майданчиках буде встановлено баки та урни для роздільного сортування сміття. Це сприятиме зростанню екологічної культури населення, збереже довкілля, поліпшить санітарний стан території.

Іван Лозинський бідкається, що однією з найбільших проблем є брак відповідних кадрів. «Усі тішилися безвізом. У нас прикордонна зона, люди їдуть до Польщі, а тут немає кому працювати. Малі зарплати – і відповідно малі відрахування в бюджет. Ось оголошуємо конкурс на головного лікаря – і черги немає. Намагаємося затягнути до себе інвесторів. Біля старого звалища знайшли можливість виділити 5 га під якісь цікаві виробничі проекти. Запрошуємо охочих до співпраці. Погодили будівництво міні-ГЕС в одному з сіл – громада лише «за», нехай річка працює на людей», – розповідає Іван Михайлович.

Коли ми перебували в Рудках, у ратуші засідала робоча група зі створення Стратегії розвитку громади. Активісти й експерти сперечалися над напрямами розвитку ОТГ. Одним з них має бути активізація розвитку туризму, бо ж у рудківському костелі поховано Олександра Фредро і це є місце паломництва численних польських делегацій. Має постати відповідна інфраструктура.

Логічним стало б також укрупнення самої ОТГ та приєднання до неї села Вишня, яке межує з Рудками, але входить до складу Городоцького району. Пріоритетною для громади є участь у різноманітних проектах обласного й міжнародного рівнів.

«Ідей багато, аби сил вистачало для їхньої реалізації. Люди в нас активні», – підсумовує зустріч із журналістами голова Рудківської ОТГ Іван Лозинський. Він також висловив сподівання, що ЗМІ активно висвітлюватимуть життя місцевої громади. А чому б ні? Рудки та його мешканці заслуговують на це, бо вони не нарікають, а тяжко працюють для розвитку рідного містечка та благополуччя своїх родин.

Текст і фото Андрій БОЛКУН, Leopolis.news