Після останніх виборів мушу покаятися, бо направду піддався одній з емоційних спокус, що повсякденно нас – тих, хто живе політикою малою чи великою, вабить - я маю на увазі спокусу розчарування в моїй громаді, в людях - фактично абстрактній субстанції, якщо доцільно і неупереджено вглибитися в осягнення цього явища.

Я згідний з тим, що не варто це явище, як, власне, і будь що інше, ідеалізувати. Однак водночас переконаний: зараз еліти цієї країни, нашої держави та й, зрештою, мого міста є конфліктними до інтелекту і відкидають саму можливість верховенства розуму, права чи справедливості. Все просто. Бо це загрожує їхньому існуванню, бо це руйнує кастовість суспільства, бо це декласує дієву дурість, яка завжди підкріплена великою грошвою. В цілому користь, яку ми приносимо цьому місту, є те, що ми йому даємо. Кожен політик, кожен коммерсант, кожен голова має дати громаді, місту більше аніж забрати. І якщо я правильно розумію та інтерпретую ознаки часу, то ми з вами, Стрияни, стоїмо - а вірніше лежимо - на дні. Себто брати уже немає що….

А щоби щось дати – потрібно його створити. І тут знову постає сакраментальне питання: чи ви, люди, варті цього міста чи пластмасового патика у формі дерева вам досить, аби загоїти свою провінційність та задушити найменші претензії до влади, навіть якщо вони підставні та обгрунтовані? Нова влада взяла це місто з мінімальним запасом міцності, з дуже мізерним ресурсним потенціалом і фактично з нульовим інвестиційним кліматом. І що відбулося? А відбулося дуже просте явище: замість того, аби вдосконалювати, видозмінювати систему адміністрування, збільшувати частку неподаткових надходжень, місто просто забрало більшість податкових зборів по району і почало закривати великі комунальні тарифні діри, які закрити просто не можна.

Минула і позаминула каденції це довели. А район - щоб ви/ми усі зараз зрозуміли - буде виконувати функцію земельної плантації, не більше і не менше. Мені здається, що покладів покори, німої покори, вистачить у цієї громади точно ще на наступні п’ять, а потім ще на п’ять років. Стрий і все стрийське програло і поступилося, бо люди перестали вірити в це місто. Свідомо кажу ЦЕ, а не СВОЄ, бо НАШИМ Стрий точно вже не буде. З тим вибором, який ви зробили… Далі типово буде місто, приречене на старіння. Місто, приречене на село. Ой, вибачте, не село – ОТГ. Місто, приречене на нульову систему внутрішніх противаг.

Не знаю, чи гідно преміювати мільйонерів у місті, де люди зі сміттєвих баків дістають кавалок хліба, щоби з голоду не вмерти? Але точно знаю, що далі нас чекає до болі знайомий архаїко-лицемірний і геть корупційний проєкт - ми не будемо виконувати своїх обіцянок, бо на наступні вибори не буде що обіцяти. А що - не погано… Розумієте, я ж не проти гри на публіку, я не проти сотень милих селфі в фейсбук нескінченних повідомлень про те, що хтось домовився про щось домовитись, хтось із кимось зустрівся і погорив, хтось намагається щось намагатися. Я добре розумію, що ці фейкові обнадійливі оновлення - це все, на що вони здатні. Не розумію лише, чому я маю оплачувати цей владний вертеп. Не розумію, ЧОМУ… І насправді втрачаю терпіння терпіти. Думаю, я не один. Ще зовсім трохи - і хтось таки почне говорити голу правду про голого короля.

Олег ФИЛИК