Примусова вакцинація школярів: суперечливі рішення судів

В інтерв’ю для видання «Ліга.life» новопризначений головний лікар Ігор Кузін заявив: «Я б зважав на рішення Верховного Суду щодо недопуску невакцинованих дітей до закладів освіти. І запроваджував подібні норми в законі: не допускати до закладів освіти дітей, які не вакциновані і не мають на це об’єктивних причин, абсолютних медичних протипоказів. Вони все одно можуть обирати альтернативу – дистанційний формат абощо». 

Такою заявою Ігор Кузін визнав, що станом на сьогодні у законодавстві відсутні норми стосовно недопущення нещеплених дітей до очного навчання у закладах освіти. Водночас із опублікованого інтерв’ю незрозуміло, якщо дитина має «абсолютні медичні покази проти щеплення» (алергію на вакцину), у такому разі може відвідувати навчальний заклад без проблем? Тоді чому на здорову дитину без щеплень накладають обмеження і не допускають до очного навчання? 

Тож якою мотивацією послуговувалась дві колегії суддів під головуванням Дмитра Луспеника, Секретаря Пленуму Верховного Суду, кандидата юридичних наук, доцента і Заслуженого юриста України, коли двічі поспіль (у 2019 і 2021 роках) позбавили неповнолітніх громадян права скористатись конституційним правом відвідувати дошкільний заклад і середній навчальний заклад? Можемо припустити, що судді послуговувались приватним фривольним трактуванням українського законодавства.  

Передісторія

На початку навчального 2019 року батьки двох учениць Запорізького академічного ліцею відмовились робити щеплення своїм дітям, остерігаючись наслідків для їхнього здоров’я. Натомість адміністрація ліцею не допустила нещеплених учнів до навчання. Батьки  викликали поліцію, запросили підтримку в місцевих активістів і подали судовий позов до керівництва ліцею, – розповів журналіст «5 каналу» Денис Розенков. 

Сергій Мазуренко, представник запорізької громадської організації «Вакцинація. Вільний вибір», переконаний, що в адміністрації ліцею нема законодавчих повноважень вимагати та аналізувати медичну інформацію, яка стосується щеплень. Вимога надати конфіденційну медичну інформацію та заборона дитині відвідувати заняття – це перевищення службових повноважень.  

У міському управлінні освіти підтримали адміністрацію ліцею, зіславшись на відповідний наказ двох міністерств: освіти і науки та охорони здоров'я. 

Спочатку Жовтневий районний суд Запоріжжя, потім Запорізький апеляційний суд, а відтак і Верховний Суд солідарно вирішили, що відсторонення нещеплених дітей від шкільних занять є законним.  

Олена Нінчук-Худякова, адвокатка батьків однієї з учениць, повідомила, що в Україні відсутній правовий механізм для заборони нещепленим дітям навчатись в освітніх закладах. Постанова Верховного Суду буде оскаржена в Європейському Суді, щоби відстояти права дитини, як теж  і створити прецедент, якого ще не було в Україні, з метою поставити забороло суддівському легковажному трактуванню українського законодавства. 

Батьки учениці, відстороненої від очного навчання, розповіли, що перед щепленням медики вимагають підписати інформаційну згоду батьків стосовно проведення процедури. При цьому, якщо з дитиною щось трапиться внаслідок щеплення, медики відповідальності не несуть. Вся відповідальність буде покладена на батьків, які «добровільно» погодились на щеплення своєї дитини. 

Коментар юриста

Вражаюча заява новопризначеного санітарного лікаря України, що нещеплених дітей можуть не допускати у дитячі садочки і до шкільних занять із 1 вересня 2021 року, здивувала адвоката Сергія Гулу правовим нігілізмом високопоставленого чиновника. А ще більше адвоката шокувала постанова Верховного Суду. 

Сергій Гула переконаний, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 10 березня 2021 року заклав «інформаційну бомбу» не лише стосовно учнів, а й щодо всіх учасників освітнього процесу. Адже правова позиція Верховного Суду така: якщо у вихователів дошкільного закладу, у педагогів школи, у викладів вищих навчальних закладів, а також у дітей, учнів і студентів нема хоча б одного щеплення, передбаченого Національним календарем профілактичних щеплень,  всі такі особи, без жодного винятку, повинні бути негайно відсторонені від навчально-виховного процесу.  

Постанова Верховного Суду, яка іменем України апріорі скерована проти прав неповнолітніх громадян України очно отримати обов’язкову середню освіту, насправді стала корисною для дбайливих батьків, які не хочуть, щоби їхнім дітям робили ін’єкцію речовиною невідомого походження.   

Наприклад, директор школи буде вимагати у батьків надати довідку, що їхня дитина отримала щеплення. Тоді батьки можуть поцікавитись, на підставі яких нормативно-правових актів директор школи чи ліцею, чи завідуюча дошкільного закладу обґрунтовують свою вимогу. Це конференційна медична інформація, яка не стосуються адміністрації навчально-виховних закладів.  

Станом на сьогодні нема законодавчого обов’язку надавати довідку про щеплення, а тому адміністрація школи не може і не повинна знати, хто з учнів щеплений, а хто ні. Адміністрація освітнього закладу не наділена законодавчими повноваженнями витребувати конференційну медичну інформацію.  

Окрім того, батьки можуть звернутись до адміністрації освітнього закладу з вимогою надати для ознайомлення довідки, чи сам очільник закладу та весь педагогічний колектив, а також і технічні працівники мають всі щеплення згідно з Національним календарем профілактичних щеплень. В Україні ревакцинація є обов’язковою, отож кожні 10 років усім педагогам необхідно робити щеплення проти правцю, коклюшу, дифтерії, поліомієліту тощо.  

Є великий сумнів, що всі працівники на ниві освіти робили собі щеплення кожні 10 років. А якщо не робили – тоді негайне звільнення з навчальних закладів, адже вони становлять потенційну загрозу для здоров’я інших учасників освітнього процесу.  

Адміністрація школи апріорі відмовить батькам у наданні таких довідок для ознайомлення (тому що їх практично нема), зіславшись на конфіденційність і приватність інформації. Відповідно, в такому випадку, батьки також можуть зіслатись на конфіденційність і приватність життя своїх дітей.  

Правова колізія

Адвокат Сергій Гула наголосив, що у статті 15 Закону України про «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку зіслався Верховний Суд,  сказано: «Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється». 

А згідно з організаційно-правовою формою школа є освітнім закладом, а не дитячим. Дитячі заклади, як правило, це літні дитячі табори. Отже, коли законодавці (депутати Верховної Ради) прописували статтю 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», вони мали на увазі не дошкільні, шкільні та вищі освітні заклади, а саме – дитячі літні табори. Депутати, на відміну від суддів Верховного Суду,  розрізняли відмінні організаційно-правові форми юридичних осіб – дитячий заклад і освітній заклад. 

У заочній дискусії з колегією Верховного Суду адвокат Сергій Гула констатував і юридичну нікчемність судової постанови у справі №331/5291/19, тому що ця постанова увійшла в юридичну колізію зі статтю 53 Конституції України, а також протиставилась роз’ясненню Конституційного Суду. Колегія суддів Конституційного Суду чітко наголосила, що «ніхто не може бути позбавлений права на освіту». А в статті 9 Закону України «Про освіту» сказано: «Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх». Таке право має громадянин або представники малолітнього громадянина. У цьому Законі не сказано, що МОЗ, уряд, чи навіть і президент або Верховний Суд мають право нав’язувати учням форму навчання.  

Розуміючи, імовірно, що порушують статтю 53 Конституції України, судді Верховного Суду прикрили свою маніпуляцію статтею 3 Конституції України, в якій сказано: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».  

У розумінні суддів Дмитра Луспеника, Ірини Воробйової, Бориса Гулька, Ганни Коломієць, Руслана Лідовця «саме життя, здоров’я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні». Тобто, колективна соціальна цінність може превалювати над індивідуальною соціальною цінністю – над честю і гідністю особи. А це вже можна трактувати як закладення підвалин для створення у подальшому тоталітарного суспільства. 

Окрім того, судді піддали ревізії статтю 21 Конституції України, в якій закріплено, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, а права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційний наголос наставлено на «правах людини», а не на «правах колективу». 

Судді знехтували і статтею 24 Конституції України, в якій закріплена норма, що серед громадян України «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».  

У нашому випадку «іншими ознаками» означає відмінність за медико-біологічною ознакою, тобто між щепленими і вакцинованими та не щепленими і не вакцинованими громадянами. Тим паче у ситуації, коли вакцини не мають необхідного терміну клінічних досліджень, які тривають роками. Весь добросовісний процес розробки препарату від доклінічних досліджень і до початку продаж часто коштує понад 1 мільярд доларів і може зайняти орієнтовно від 12 до 18 років.  

Вакцини від COVID-19 розроблені нашвидкуруч упродовж року, а ґрунтовні клінічні дослідження відбуваються на людях, що ймовірно є порушенням Нюрнбергського кодексу (1947 р.) стосовно нормативно-правових актів в галузі біомедицини. 

Кумедність у постанові Верховного Суду

Можемо припустити, що справу №331/5291/19 від 10 березня 2021 року колегія суддів не розглядала докладно, а зкопіювала букву, знехтувавши дух закону, із постанови Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі №682/1692/17, де головуючим був той же Заслужений юрист України Дмитро Луспеник. 

Готуючи постанову від 10 березня 2021 року судді не пояснили, що означає медична абревіатура ОПВ, а також підтвердили, що ученицю Запорізького ліцею закономірно відсторонили від очних занять, тому що вона не отримала щеплень від «Кримінально-процесуального кодексу України; нормативно-правового акту №4651-VI від 13.04.2012». Такий висновок можна зробити, якщо у тексті судової постанови  зробити клік на підкресленому посиланні абревіатури КПК. 

Із медичної точки зору абревіатура КПК – це щеплення від Кору, Паротиту і Краснухи, а в роз’яснені Міністерства охорони здоров’я абревіатура ОПВ означає «оральна (жива) поліомієлітна вакцина».  

Похвально, що судді дбають про правову культуру, що в усіх аспектах суспільного життя вбачають Кримінально-процесуальний кодекс. Відтак, чому б суддям Верховного Суду не ініціювати винятковий просвітницький почин у стилі радянської епохи:  «Ударимо юридичною вакцинацією по правовій несвідомості потенційних правопорушників»? Не знати, наскільки це буде компетентно у контексті юриспруденції, бо скільки юристів, стільки й думок, проте, однозначно, це буде неординарно.  

Позитив у постанові Верховного Суду

У постанові від 10 березня 2021 року судді Дмитро Луспеник, Ірина Воробйова, Борис Гулько, Ганна Коломієць, Руслан Лідовець не лише констатували власну некомпетентність стосовно аспектів імунології, підтвердили некомпетентність суддів нижчих інстанцій, чиновників від освіти, а й також оголили вагомі проблеми новітнього тренду стосовно вакцинації суспільства. Мова йде про так званий колективний імунітет від вірусних захворювань.  

Функціонери Всесвітньої організації охорони здоров’я наполягають, а чиновники Міністерства охорони здоров’я слухняно кивають головами, що існує два шляхи набуття так званого колективного імунітету:  

● громадяни масово хворіють і виробляють природний імунітет; 

● громадяни масово вакцинуються. 

Чиновники від медицини також розповідають, що колективний імунітет зупиняє або, принаймні, суттєво уповільнює поширення захворювання, як теж  і захищає тих осіб, які не можуть робити щеплення через алергію на певні компоненти вакцини, при умові, якщо будуть вакциновані 2/3 громадян. Тобто, якщо 70% населення будуть вакциновані, наприклад, від КПК (кору, паротиту і краснухи), тоді віруси не будуть поширюватись. Іншими словами: якщо в дитячій групі із 15 дітей дванадцятеро будуть щеплені, а троє дітей не матимуть щеплення, тоді від захворювань будуть захищені як одні, так і другі.  

Маючи такі дані офіційної медицини, що повинні були зробити судді Верховного Суду, навіть якщо у них є прогалини в юридичній освіті, але є здоровий вроджений глузд? Судді повинні були сказати директорові Запорізького ліцею: «Шановний, якщо ти сам маєш всі щеплення, якщо всі щеплення мають твої працівники, якщо щеплені практично всі учні, окрім двох учениць, то в чому проблема з точки зору офіційної медицини? Адже і ви всі захищенні, і нещеплені теж уникнуть загрози захворіти». 

Судді не тільки цього не сказали, а й поставили під сумнів доцільність та ефективність усієї системи Національного календаря профілактичних щеплень. Верховний Суд констатував, що методика щеплень неефективна, якщо є застереження щодо поширення захворювань унаслідок контакту щеплених осіб із нещепленими. 

Перспектива розгляду справи в ЄСПЛ

Адвокатка Олена Нінчук-Худякова має намір, разом із батьками учениці, відстороненої від очної форми навчання, захищати зневажені права неповнолітньої громадянки України у Європейському суді з прав людини. Затія практично безперспективна, хіба що станеться диво.  

Річ у тім, що з початком виникнення пандемії COVID-19 як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), так і Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) стали кон’юнктурними структурами.  

До початку пандемії функціонери ВООЗ розповідали, що здоровим людям категорично не можна носити медичні маски, а якщо і носити,  то не довше 15-20 хвилин, тому що медичні маски негативно впливають на дихальну систему людини, призводять до легеневих захворювань. Тепер у ВООЗ наполягають, що медичні маски необхідно носити цілодобово навіть і здоровим людям.  

Аналогічні трансформації відбулись і в Європейському Суді. Якщо раніше судді ЄСПЛ свято шанували статтю 8 Європейської конвенції про захист прав людини про право на повагу до приватного і сімейного життя, вважали її «наріжним каменем» підвалин європейської демократії, то з початком пандемії це право почали трактувати інакше. Так, наприклад, 8 квітня 2021 року 16 із 17 суддів ЄСПЛ оголосили рішення, що хоча примусова вакцинація людей і не відповідає 8 статті Конвенції, проте є цілком доцільною і демократичною. 

Дії батьків в умовах примусу до вакцинації

Для батьків, яким не байдуже здоров’я їхніх дітей як тепер, так і в майбутньому, які не хочуть, щоби їхнім дітям робили ін’єкції невідомими хімічними шмурдяками під назвою «вакцина», таки потрібно наполегливо відстоювати права дітей навіть в умовах юридично нікчемних рішень українських судів і ЄСПЛ.  

Найкращий спосіб, у разі неправомірної вимоги адміністрацій навчальних закладів надати персональну медичну інформацію про учнів, вимагати надання такої ж інформації про щеплення всіх працівників закладу освіти. У разі відмови адміністрації, необхідно  викликати поліцію, складати акт відмови і подавати позов до суду, покликаючись на постанову Верховного Суду про обов’язковість щеплень чи вакцинації всіх учасників освітнього процесу, а також посилатись на роз’яснення МОЗ стосовно колективного імунітету (2-3 нещеплені дитини не становлять у класі загрози для решти щеплених дітей). 

А шляхетний намір адвокатки Олени Нінчук-Худякової та батьків ущемленої в правах дитини Запорізького ліцею необхідно заохотити словами Великого Каменяра «Лупайте сю скалу», а також крилатим висловом Лесі Українки – «Contra spem spero!» 

Будемо сподіватись, що найближчим часом іноземне розвідувальне товариство врешті оприлюднить інформацію про причини та початкове місце поширення пандемії COVID-19 (і це буде не китайська лабораторія), тоді зникне і політична заангажованість  міжнародних організацій, зокрема ВООЗ і ЄСПЛ. Їхні чиновники швиденько «перезуються» і знову будуть натхненно ратувати за важливість і непорушність у суспільстві індивідуальних прав особи у співставленні з колективними правами. 

P.S. Коли верстали публікацію

Стало відомо, що у США багато дітей скаржились на біль у грудях після щеплень від COVID-19, а 13-річний здоровий хлопчик помер відразу після другого щеплення. Так само у Вінниці помер здоровий чоловік після щеплення від COVID-19. Детальніше про негативні наслідки вакцинації розкажемо у наступних статтях. 

Ярослав ЛЕВКІВ,

приватний журналіст

Від редакції. Leopolis.news може не поділяти думку авторів, це виключно їх бачення.