Чому Іспанія визнала локдаун неконституційним

Дискусії про відповідність конституції коронавірусних обмежень відбуваються у багатьох країнах. В деяких – з численними акціями протесту.

Однак Іспанія пішла далі за усіх. 14 липня її Конституційний суд шістьма голосами проти п’яти визнав неконституційним перший локдаун.

«Навіть зважаючи на обставини, за яких ввели локдаун, радикальне обмеження основного права на свободу пересування не може вважатись адекватним та необхідним заходом для припинення поширення коронавірусної інфекції» – зазначено у рішенні.

Рішення суду тягне за собою щонайменше повну ануляцію накладених на громадян штрафів протягом локдауну.

Але це лише квіточки, адже наслідки цього рішення можуть виявитися ще масштабнішими. 

Перший локдаун у Європі

Перший локдаун – на 15 діб – в Іспанії ввели 13 березня минулого року рішенням прем’єра Педро Санчеса. А вже 15 березня Офіційний державний вісник опублікував Королівський указ для його реалізації, який продовжували ще шість разів.

«Таке рішення орієнтоване на мобілізацію усіх ресурсів держави, аби щонайефективніше захистити здоров’я громадян», – заявив того дня Педро Санчес.

Таким чином, Іспанія стала однією з країн Європи, що ввели жорсткий локдаун на своїй території.

Людям дозволяли залишати дім лише для того, аби піти на роботу, в аптеку чи лікарню або купити продукти.

Протягом року локдаун так чи інакше продовжували, а одночасно окремі політики й правники його критикували.

Так, Сантьяго Абаскаль, голова партії Vox, назвав локдаун «найбільшим порушенням основних прав та свобод в історії» та зазначив, що «лише Vox проголосувала проти».

Конкретно – виступали проти підпунктів 1, 3 та 5 статті 7 положення про введення локдауну. В них ішлося про свободу пересування людей та машин у будь-яких публічних місцях (пункти 1, 3), а пункт 5 уповноважував Міністерство зовнішніх справ закрити пересування дорогами з причин громадського здоров’я та безпеки.

Однак головним чином обговорювали неконституційність саме домашнього карантину.

Як на рішення Конституційного суду відреагував уряд?

Висловив повагу і водночас «здивування щодо безпрецедентності». Також уряд не раз посилався на Королівський указ, яким і було підтверджено запровадження жорсткого карантину, і повторював, що це було «абсолютно необхідним, щоби врятувати життя людей, а також повністю відповідало Конституції та основному закону надзвичайного стану».

Проте уряд дещо лукавить. Для жорсткого карантину в березні 2020 року був запроваджений особливий стан, однак для затвердження таких жорстких умов необхідний надзвичайний стан, на що і посилається Конституційний суд у своєму рішенні та пояснює це як «вихід за межі повноважень урядовців». Про це Санчес і команда чомусь мовчать.

Далі з’явилися свідчення, що уряд здійснював тиск на суддів, аби вони не голосували проти локдауну.

Голова Конституційного суду Хуан Хосе Гонсалес Ріва на пленарному засіданні з обговорення резолюції зізнався, що прем’єр-міністр Педро Санчес телефонував йому з проханням не голосувати за неконституційність локдауну.

Далі у тому самому зізналася віцепрезидент суду Енкарна Рока, однак не зазначила, хто саме їй телефонував. Наостанок вона заявила про незалежність свого голосу та голосів усіх інших суддів, на яких тиснув уряд.

Додаткової інформації щодо подальших дій суддів немає, тому поки що невідомо, чи призведе така поведінка уряду до якоїсь відповідальності.

Що ухвалив КС Іспанії?

Такими, що суперечать Конституції, визнали порушення права на зібрання та маніфестації, заборона на які встановлюється лише впровадженням надзвичайного чи воєнного стану, а їх не було.

У рішенні КС зазначено, що «особисті зустрічі та візити становлять головний прояв гідності людини та її вільного розвитку, основу політичного порядку та соціального спокою, що є невід’ємною та непорушною частиною прав людини.

Навіть засуджених до позбавлення волі не позбавляють права на побачення.

Сюди ж додається право на очну освіту, на політичну участь, на свободу підприємництва та на релігійну свободу.

Ще одним аргументом на користь неконституційності локдауну стала можливість Міністерства охорони здоров’я «змінювати» і «розширювати» обмежувальні заходи у сферах комерційної діяльності, розважальних заходів, готельного бізнесу та харчування, що, на думку Суду, є неприйнятним.

До того ж таке рішення має ухвалювати парламент, а не лише уряд, «що гарантувало б політичний порядок».

Іспанський юрист та письменник Пабло Сільвела вважає, що головний сенс рішення Суду щодо неконституційності локдауну закладений в одному лише абзаці: «Важливо підкреслити, що жодні апеляції не можуть бути важливішими за законність, так само як і загальні інтереси не можуть переважати над основними правами за рамками закону». Іншими словами – мета не виправдовує засоби.

Водночас протилежної думки дотримується професор та директор кафедри конституційного права Мадридського університету Комплутенсе Хав’єр Рока: «Немає сумнівів щодо того, що ані уряд, ані Конгрес не помилилися у запровадженні локдауну… Будь-яка надзвичайна ситуація створює «виняткове право», яке відрізняється від звичайного і не може мати тих самих гарантій. Багато факторів незахищеності стають неминучими».

Власне, конституційним судам багатьох держав доведеться обирати: мета виправдовує засоби (тоді локдауни – конституційні) чи ні. Поки що маятник завмер десь посередині.

Які наслідки це матиме?

Уже 22 липня, за тиждень після рішення Конституційного суду, був анульований перший штраф.

Жінка гуляла на дитячому майданчику з дитиною, за що її оштрафували. У суді жінка також пояснила, що була вимушена вийти на вулицю, оскільки її дитина «перебувала у стані тривоги через те, що декілька днів не могла вийти з дому».

За порушення карантинних норм жінка була змушена сплатити 601 євро штрафу. Тепер ці кошти їй повернуть.

Очікується велика кількість аналогічних звернень громадян Іспанії з подальшим скасуванням раніше накладених на них штрафів.

Далі – більше: це рішення Конституційного суду Іспанії майже напевне буде використано у більш серйозних суперечках, зокрема комерційних.

Компанії почнуть відсуджувати одна в одної різноманітні штрафні санкції, що раніше було неможливо з огляду на форс-мажорні обставини.

Які наслідки це матиме для економіки Іспанії, прогнозувати поки досить складно.

Проте одне вже очевидне: рішення іспанського суду зможе стати прецедентом для всієї Європи. 

А бажаючих скористатися цим прецедентом буде більш ніж достатньо.

Автори: Віталій Власюк, адвокат, кандидат юридичних наук, Оксана Бурячок, іспаністка