07-09-2021 10:16
11736
У програмі «Чорне і Біле» інформаційного порталу ZAXID.NET TV, ведучий Андрій Дрозда 18 серпня 2021 року повідомив, що українські суди не покарали Остапа Стахіва, відомого львівського активіста. Розглянемо, чи є юридичні підстави для судових обмежень або покарань учасників противакцинної кампанії.
Під час інформаційної програми «Чорне і Біле» ведучий Андрій Дрозда висловив щире здивування фактом, що українські суди тричі поспіль не спромогтись посадити за ґрати Остапа Стахіва. Ба більше, його навіть не оштрафували.
Андрій Дрозда повідомив: «Львівський організатор маршів проти вакцинації та карантинних обмежень Остап Стахів і надалі залишається вільним журналістом. Це він так сам себе називає. А українські судді наразі не збираються якось обмежувати його свободу і навіть штрафувати за численні провокації. Тепер вже Іршавський районний суд на Закарпатті не зміг хоч якось покарати львівського псевдоактивіста за його вибрики у місцевій лікарні. [...] За порушення карантину провокатора затримала поліція, а у відділку він пошарпався з правоохоронцями. Це вже третє рішення суду, за яким Стахіву вдається уникнути будь-якої відповідальності за порушення карантину».
Далі телеведучий констатував: «Наприкінці минулого року суддя Галицького районного суду Львова вирішив, що заборона масових зібрань у часи карантину суперечить Конституції. І тоді близько сотні однодумців Стахіва закликали бойкотувати карантин і не вірити в існування ковіду».
Андрій Дрозда розповів і про незрозумілу йому позицію судді Галицького районного суду Львова Віталія Радченка, який теж не оштрафував Остапа Стахіва за його перебування у лютому 2021 року без захисної медичної маски у приміщенні Головного управління поліції Львівської області.
«Численні рішення суддів на користь Остапа Стахіва дають підстави припустити, що наші судді теж є переконаними ковід-дисидентами. Або їхні рішення залежать від інших прихованих мотивів. Судову реформу в Україні варто провести хоча б для того, щоби хтось із служителів Феміди нарешті оштрафував Остапа Стахіва», – завершив відеосюжет ведучий Андрій Дрозда.
У коментарях під відеороликом глядачі розділились на два табори: одні підтримали журналіста Андрія Дрозду, а інші стали на бік Остапа Стахіва. З’ясуємо, якими мотивами послуговувались судді, коли не штрафували Остапа Стахіва за порушення карантинного режиму. А попередньо зазначимо, що не три, а шість суддів не знайшли юридичних підстав для штрафування очільника львівських антивакцинаторів.
Можемо припустити, що творча команда «Чорне і біле» недостатньо уважно читала постанови суддів, а відтак безпідставно припустила існування суддівської змови на користь руху антивакцинаторів. Двоє суддів повернули поліцейським їхні протоколи для виправлення, тому що вони були оформлені із юридичними порушеннями, які не підлягають судовому розгляду. Одна судова справа не підлягала розгляду, оскільки поліцейські встановили персональні дані Остапа Стахіва з порушенням процедури. Ще у двох судових справах судді не знайшли юридичних підстав для притягнення Остапа Стахіва до адміністративної відповідальності.
Рішення судів першої інстанції
У своїх постановах судді найперше подбали про захист конституційних прав підсудного Стахіва, а вже потім розглядали доцільність стосовно його покарання за недотримання неконституційних урядових розпоряджень.
Так, суддя Віктор Романюк у своїй постанові зазначив: «Верховний Суд України постановив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами». А також наголосив: «Станом на 24 квітня 2021 року в Україні ні воєнний, ні надзвичайний стан не оголошувались; доказів винесення в порядку КАС України (Кодексу адміністративного судочинства – Прим. авт.) судового рішення, яким було на цей час обмежено право громадян на мирну акцію у місті Львів, Львівської області суду не надано».
Суддя Олег Юрків, коментуючи протокол поліції, складений на Остапа Стахіва за статтею 44-3 КУпАП, відзначив: «Диспозиція ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до конкретних правил і норм, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами».
Особливо порадував суддя Віталій Радченко. У своїй постанові-відмові про притягнення Остапа Стахів до адміністративної відповідальності, суддя вишукано констатував, що у Галицькому відділку поліції Львова працюють недотепи, які навіть не знають юридичних правил встановлення особистих даних затриманих. Особисті дані Остапа Стахіва встановили за допомогою пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «Армор», а треба було застосувати систему «Амур» (жарт. – Прим. авт.). А далі суддя наголосив: «Доданий до матеріалів справи рапорт СДОП ВППП ЛРУП ГУНП у Львівській області Шургота Я.В., не може бути доказом факту правопорушення».
Із позицією Віталія Радченка стосовно низької професійної кваліфікації поліції солідарний і суддя Степан Дзеньдзюра. У постанові він ухвалив: «Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (Остап Стахів – Прим. авт.) за ст. 44-3 КУпАП повернути до Управління патрульної поліції у Львівській області для вірної кваліфікації, згідно поточних змін у законодавстві та подальшого розгляду справи про адміністративне правопорушення».
Остаточну крапку у констатації непрофесійності окремих представників львівської поліції поставив суддя Віктор Романюк, висновки якого доцільно процитувати ширше. Суддя зазначив: «До матеріалів справи долучені рапорти старшого інспектора СПППС ВП ЛРУ ГУНП у Львівській області Осінньої Е. від 27.04.2021 року. При цьому, згідно правового висновку Касаційного адміністративного суду у справі №752/15787/16-а [постанова від 20.05.2020 року] рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Судом досліджено долучені до протоколу фотоматеріали та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських №VID-20210427-WA0004, VID_20210505_103018 та з’ясовано, що такі не містять належних ідентифікуючих ознак (дата, час), тобто з них незрозуміло де, а також за яких обставин зафіксовані події та особи, які зображені на фотознімку і відеозаписі. Тому такі не можна вважати належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.
Також суд звертає увагу на те, що протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАБ №690098 та серії ВАБ №690097 датовані 05 травня 2021 року, однак у них вказано, що адміністративні правопорушення відбулись 24 квітня 2021 року, що суперечить вимогам ч.2 ст.254 КУпАП, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин із моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Складається у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Такі суперечності, на переконання суду, унеможливлюють об’єктивний розклад справи».
У своїх постановах, відмовляючи у притягненні Остапа Стахіва до адміністративної відповідальності, судді констатували і застосовували:
Назвемо для історії імена суддів, які в окремо взятому випадку розгляду поліцейських протоколів стосовно підсудного Остапа Стахіва виявили громадянську мужність протистояти урядовій незаконній постанові про карантинні обмеження, а також суддівський професіоналізм. Це судді Олег Юрків, Віктор Романюк, Віталій Радченко, Христина Мисько (Галицький районний суд Львова), суддя Степан Дендзюра (Франківський районний суд Львова) та суддя Ірина Даруда (Іршавський районний суд Закарпатської області).
Незаконне запровадження карантинних обмежень
Наприкінці березня 2020 року Кабінет Міністрів запровадив режим надзвичайної ситуації та встановив карантин на всій території України до 24 квітня 2020 року. Далі карантинні обмеження для громадян періодично продовжували.
Проте чинним нормативно-правовим актом, який встановлює перелік хвороб, які в Україні підлягають епідемічному нагляду, є наказ Міністерства охорони здоров’я №362 від 13 квітня 2016 року «Про затвердження Переліку інфекційних хвороб». І в цьому наказі нема згадки про коронавірус. Тобто коронавірус не є визнаною в законному порядку особливо-небезпечною хворобою, а значить, не було жодних юридичних підстав для карантину! Відповідно не було і нема підстав для примусового тестування, примусової госпіталізації, а тим паче для примусової вакцинації!
Інший наказ МОЗ №521 від 25 лютого 2020 року, яким урядовці ввели COVID-19 у перелік особливо небезпечних хвороб, не було зареєстровано у Міністерстві юстиції як нормативно-правовий акт! Тому в базі даних «Законодавство України» цього наказу не було!
У Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану» сказано, що надзвичайний стан (карантинні обмеження) – це особливий правовий режим, який можна тимчасово запровадити в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру. А в статті 5 цього Закону розписано порядок запровадження надзвичайного стану.
Уряд повинен був звернутись до Ради національної безпеки і оборони України з клопотанням про запровадження надзвичайного стану (карантинних обмежень). Далі Радбез повинен був звернутись із такою пропозицією до президента, а президент – до Верховної Ради. Після затвердження звернення у парламенті президент повинен був його підписати і оголосити надзвичайний стан. Однак президент Зеленський не взяв на себе таку відповідальність.
Юридична процедура введення карантинних обмежень не була дотримана, а тому запровадження карантинних вимог є незаконні. Отож суди не мають правових підстав застосовувати покарання для осіб, які відмовляються виконувати незаконне розпорядження Кабінету Міністрів. Тим паче, що в статті 60 Конституції України сказано: «Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність».
Є таке народне прислів’я, що правову державу символізує корабель, який пливе морем часу. На такому кораблі капітан – це президент, парус – уряд, вітер – народ, а держава – корабель. Хто сьогодні дме у парус Кабінету Міністрів? Очевидно, що не народ.
Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news
