Напружена ситуація навколо України привертає увагу цивілізованого світу. Останнім часом стало зрозумілим, чого саме хоче Владімір Путін. Однак його позиція спирається на фейк.

Тему усних гарантій щодо нерозширення НАТО, які нібито були дані Михайлу Горбачову західними лідерами, у Росії піднімають далеко не вперше. Справа у тому, що ця тема час від часу повинна нагадувати громадянам РФ про руйнівну роль Горбачова для Радянського Союзу (нагадаю, що Путін вважає розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття) та підкреслювати невміння Заходу тримати власне слово. Відповідні заяви неодноразово звучали від Владіміра Путіна, Сергєя Лаврова, інших російських політиків. Кремль у такий спосіб формує ілюзію власної моральної правоти, яку намагається просувати у інформаційному просторі. З огляду на неодноразове повернення до цієї теми – цілком успішно.

Треба нагадати не лише про ідилію, яка короткий термін панувала у світі після завершення холодної війни. Перетворення світу на однополярний супроводжувалося не лише потеплінням відносин між вчорашніми супротивниками, але і наданням Росії допомоги з боку Заходу фінансами та харчами, які допомогли уникнути колапсу. Трьом пострадянським республікам – Україні, Білорусі, Казахстану – пощастило менше, адже вони здійснили ядерне роззброєння фактично в обмін визнання з боку світової спільноти. Нагадаю, що ядерна зброя вивозилася на територію Росії, засоби її доставки зазвичай знищувалися на місцях, як і інфраструктура можливого здійснення ядерного удару.

Чи говорили західні лідери Михайлу Горбачову та президенту Росії Борису Єльцину про доцільність трансформації НАТО? Очевидно, що так. Чи давали відповідні гарантії у вигляді міжнародних договорів? Ні, інакше б Путін сьогодні не стверджував, що усні запевнення стосовно нерозширення Альянсу не працюють. Є ще один вагомий факт: на межі ХХ – ХХІ століть група країн Балтії та Центральної Європи здійснили євроатлантичну та європейську інтеграцію, продемонструвавши, які саме союзи сьогодні забезпечують гарантії безпеки та розвитку для держав. Вони зуміли скористатися слабкістю Росії та демократичними поглядами Єльцина.

Нагадаю, що президент Росії Путін почав гучно вимагати гарантій нерозширення НАТО в умовах, коли десятки тисяч російських військових зосереджені біля кордонів України та здійснюють рухи, які можна розцінити як підготовку до вторгнення. Мова йде про політичний торг: Владімір Путін вимагає у Заходу (читай – у Джозефа Байдена) гарантій того, що Україна не стане членом Альянсу.

Проте варто вже сьогодні нагадати, що загарбання Росією Криму а розпалювання гібридної війни на Донбасі відновили сенс існування НАТО, дали йому імпульс для відновлення власного впливу. Україна у 2014 році була позаблоковою державою, власні прагнення стати членом НАТО та ЄС офіційний Київ закріпив на початку 2019 року. Відповідні положення Конституції України мають вплинути на погляди Джозефа Байдена спільно з позицією генерального секретаря Альянсу Єнса Солтенберга, який наголосив на неприйнятності вимог Росії про створення нових сфер впливу. Напередодні розмови з Путіним Байден вже заявив, що не сприймає «червоні лінії» та анонсував комплекс заходів, які допоможуть уникнути російської агресії.

Євген МАГДА