20-12-2021 15:13
6592
3 листопада 2021 року на площі біля Верховної Ради відбулась акція незгодних із вакцинацією. Протестувальники оприлюднили такі головні вимоги: скасувати карантинні обмеження, заборонити примусову медичну процедуру, не порушувати конституційні права громадян. Водночас і судді висловили точку зору, що після лютого 2021 року карантинні обмеження є незаконними, а за вимогу до громадян одягти захисну маску може настати кримінальна відповідальність.
Під час акції правоохоронці фіксували випадки, коли протестуючі порушували карантинні норми, зокрема, стосовно носіння захисних масок або дотримання дистанції. Як саме у натовпі можна було дотримуватись дистанції, правоохоронці не пояснювали. Організаторам акції загрожувало покарання за відсутність дозволу для проведення мітингу, як теж у випадку, якщо учасники акції порушували правила карантину.
Зазначені покарання передбачають накладення драконівських штрафів від 17 до 34 тисяч гривень, а також від 170 до 255 гривень за відсутність захисної маски. Принагідно нагадаємо, що у листопаді мінімальна заробітна платня становила 6000 гривень, тобто вона у 3-5,5 разів менша від штрафу, який встановили депутати із розкішним персональним фінансовим забезпеченням.
В Україні й раніше були епідемії, провадилась щеплення, але такої вакцинальної вакханалії не було. Поліція не вривалась у перукарні, в кав’ярні, в ресторани, в приватні магазини, у транспорт, щоби перевіряти наявність новозапровадженого дозвільного аусвайсу, який віднедавна надає громадянам публічні права замість Конституції. Раніше не було стільки неадекватних «правоохоронців», яких громадяни утримують на свої податки. Поліцейські не вимагали у громадян, тобто у своїх роботодавців, харчуватись у захисних масках.
Через відсутність щеплення раніше нікого не виганяли з роботи, не цькували на робочому місці, не затримували заробітну платню, не вимагали маркувати щеплених наче тварин, на підприємствах не створювали аналоги «сталінських трійок» для терору тих працівників, які відмовились робити ін’єкцію.
Законодавством України передбачається низка гарантій прав людини і громадянина, однією із яких є право судового захисту. Таке право встановлене статтею 55 Конституції України, а це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадяни вважають, що їхні права порушені. У час ковідного беззаконня українські суди здебільшого стають на захист конституційних прав громадян.
У Липовецькому районному суді Вінницької області суддя Дмитро Кривенко 7 грудня 2021 року розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №136/2084/21 за позовом Олени Назаренко до Комунального закладу «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» щодо скасування наказу про відсторонення її від роботи.
Позивачка працює вихователем групи продовженого дня в Турбівському освітньому закладі. У листопаді 2021 року Олена Назаренко зазнала грубого порушення її конституційних прав із боку керівництва навчального закладу. Керівництво постійно вимагало надати приватну медичну інформацію стосовно вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19. Згодом, 8 листопада 2021 року, позивачці повідомили про необхідність начебто обов’язкового профілактичного щеплення проти хвороби COVID-19. У той же день їй вручили наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від зазначеної хвороби.
Однак позивачка наголосила, що ні в її трудовому контракті, ні в її посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, які сторони уклали під час оформлення на роботу, нема зобов’язання отримати щеплення від COVID-19. Зазначена медична процедура також відсутня і в обов’язковому Національному календарі профілактичних щеплень.
Окрім того, з огляду на розпорядження про відсторонення від роботи, позивачку позбавили права на працю, а тому такий наказ є незаконним. Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.
Суддя Дмитро Кривенко розглянув позовні вимоги і ухвалив:
Окрім того, суддя зазначив, що згідно ч.2 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України. Відтак п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 необхідно розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників від роботи, а як наголошення на необхідності дотримання закону, зокрема п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку, з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування, в даній постанові уряд України мав би про це зазначити.
Постановою уряду України від 09.12.2020 року №1236 було запроваджено карантин, термін дії якого завершився 28 лютого 2021 року і в подальшому не приймалось жодних постанов Кабінету Міністрів, яким би встановлювався карантин на інший період.
Внесення змін до п.1 постанови уряду України від 09.12.2020 року №1236 є неприйнятним із точки зору закону, оскільки уряд має право, відповідно вимог ч.1 ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», встановлювати та відміняти карантин. Проте Кабмін не наділений повноваженнями продовжувати дію карантину способом внесення змін до відповідних пунктів постанови, якою раніше встановлювався карантин та визначався період його дії.
Тобто, починаючи з березня 2021 року карантин в Україні є юридично незаконним, а це означає, що в роботодавців нема юридичних підстав для обмеження діяльності своїх підприємств, зокрема і закладів харчування.
У Зіньківському районному суді Полтавської області суддя Сергій Должко розглянув цивільну справу №530/75/21 за адміністративним позовом Любові Гарбуз до поліції Гадяцького відділу. В позовній заяві Любов Гарбуз клопотала про визнання дій поліцейських протиправними. А також просила скасувати постанови у справі про адміністративні правопорушення за частиною 2, статті 44-3 КУпАП і скасувати два накладені штрафи.
У суді позивачка зазначила, що того дня була без медичної маски у магазині та у ветеринарній аптеці, а патрульні не надали їй можливості викликати адвоката, а також пояснити і заперечити причини, які послугували складенню постанов. Не застосували правоохоронці і статтю 22 КУпАП, яка передбачає усне зауваження у разі малозначності вчиненого адміністративного правопорушення. Поліцейські склали дві постанови про адміністративне стягнення по 170 гривень за кожну. Попередньо поліцейські вимагали, щоби позивачка придбала собі захисну маску, а якщо не має коштів, то щоби терміново викликала когось із родичів, аби вони придбали їй захисну медичну маску.
Нагадаємо, що фінансування санітарних і протиепідемічних заходів, а також програм забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, інших програм, спрямованих на профілактику захворювань населення, здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, а також позабюджетних коштів.
Незаконне наполягання поліцейських, щоби позивачка або хтось із її родичів придбав захисну маску підпадають під дію статей 189, 356, 364 і 367 Кримінального кодексу України.
Суддя Сергій Должко розглянув адміністративну справу і ухвалив:
У тексті свого рішення суддя Сергій Должко наголосив, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України). Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і за виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (ст. 60 Конституції України). Із наведених норм вбачається, що акти і норми, які суперечать Конституції, заборонено видавати та виконувати. При чому відповідальність настає як за видання, так і за виконання незаконного розпорядження.
Тобто, сумлінний громадянин, який поінформований про невідповідність Конституції України того чи іншого нормативно-правового акту, зобов’язаний відмовитись від виконання незаконної постанови. Якщо він виконає незаконну постанову, для нього настане така ж відповідальність, яка передбачена за видання незаконного нормативно-правового акту. Це правило поширюється як на цивільних осіб, так і на поліцейських та інших представників виконавчої влади.
Особа, яка виконала явно злочинний наказ або розпорядження підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах (ч. 4 ст. 41 Кримінального кодексу України). Поліцейський чи інша особа, яка вимагає від громадянина виконання акту, що суперечить Конституції, є злочинцем, а такі дії є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується відповідною статтею Кримінального кодексу України.
Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст
Редакція Leopolis.news може не поділяти думку автора. Відповідальність за зміст матеріалу цілком покладається на автора
