У третій декаді жовтня цього року в приміщенні відокремленого Львівського районного управління поліції за адресою вулиця Романчука, 18, якого нема в структурі Головного управління національної поліції у Львівській області, відбулось опитування автора статті в рамках кримінального розслідування за частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу (перешкоджання законній діяльності журналістів).

На сайті Головного управління національної поліції у Львівській області у рубриці «Структура ГУНП у Львівській області», у підрубриці «Територіальні (відокремлені) підрозділи ГУНП у Львівській області» перелічено вісім районних управлінь і районних відділень поліції області, тобто три управління і п'ять відділень.

Конкретно у Львові є районне управління №1 із відділами поліції у Шевченківському районі міста і Кам'янко-Бузьку та відділенням у Жовкві. А також районне управління №2 із трьома відділами поліції у Залізничному і Сихівському районах міста, у Пустомитах та двома відділеннями у Городку і Перемишлянах. Водночас львівські райони Галицький, Личаківський і Франківський в реєстрі Головного управління обласної поліції не числяться. Хоча на сайті нещодавно вносили зміни, тому що замість Червоноградського тепер прописаний Шептицький районний відділ поліції.

Із непронумерованого підрозділу поліції в половині жовтня зателефонувала молода особа жіночої статі й повідомила, що мусить конче мене побачити. На питання, з якого дива і хто вона, відповіла, що в поліцію передали мою заяву річної давності із львівського управління ДБР про перешкоджання журналістській діяльності, терміни спливають, мене, звичайно, потрібно опитати. А звати її Діана. Це все. Як на вечорницях: «Я Діана». Таке телефонне представлення є поширеним явищем серед чиновниць: не повідомляють ні свого прізвища, ні посади.

Перед походом у підрозділ поліції на вулицю Романчука дізнався, що у Діани прізвище Карелко, що вона перебралась у Львів із відомого міста Новояворівськ, що служила в батальйоні конвойної служби під началом підполковника поліції Назара Гуменюка, а тепер вирішила стати дізнавачкою у поліцейського полковника Тараса Сабанюка.

У поліцейському підрозділі очікував сюрприз: дізнавачка Діана Карелко не змогла приділити мені увагу (можливо, в неї ще нема належного досвіду), замість неї опитування провів старший дізнавач Іван Вигінний. Опитування провів професійно і ввічливо, усі відповіді записав у комп'ютер, відсканував дані паспорта, посвідчення Спілки журналістів України і попередив, щоби про суть опитування не розголошувати, тому що це становить таємницю досудового слідства. На зауваження, що ця «таємниця» вже оприлюднена рік тому на сайті Leopolis.news, нічого не відповів. Лише наприкінці спілкування повідомив, що в подальшому зі мною буде контактувати Діана Карелко, бо в цій справі її призначили головною. Однак станом на 12 грудня Діана Карелко на контакт так і не вийшла, а на звернення до неї через месенджер Viber, не відповіла.

Відтак невідомо: справу внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань чи викинули у смітник; чи допитали підозрюваного керівника Західного територіального відділення АКМУ Андрія Кашніковича; чи призначили слідчого у справі; чи опитали інших свідків цього вірогідного злочину; коли поліція має намір передати справу із поліцейського підрозділу в Галицький районний суд Львова.

Єдине, що відомо: поліція звернулась у Львівську обласну організацію Національної спілки журналістів України з метою перевірити, чи посвідчення, видане на ім'я автора, не підроблене.

Які ж поліцейські похвально доскіпливі. Цікаво було би дізнатись, чи так само ретельно на вулиці Романчука, 18 перевірили адвокатське посвідчення підозрюваного Андрія Кашніковича. Тому що згідно з інформацією Національної асоціації адвокатів України адвокат Кашнікович має всього лише один день адвокатського стажу, а за даними Ради адвокатів Миколаївської області у Кашніковича аж 5 років загального адвокатського стажу. Чи це бува не підробка документів, щоби потрапити у Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету на посаду відразу заступника начальника.

Чи бачив цю невідповідність із адвокатським стажем Максим Пандяк, старший слідчий з особливо важливих справ із 2 відділу ДБР у Львові? Цілий рік він розслідував зазначену кримінальну справу, не впорався і переклав розслідування на тендітні плечі Діани Карелко. Не джентльмен слідчий Максим Пандяк, однозначно.

У поліції також не поцікавились причиною, через яку Андрій Кашнікович категорично не хотів присутності журналіста під час відкритої зустрічі із працівниками львівської корпорації «Енергоресурс-інвест» та їхніми адвокатами. Нема в поліції, вірогідно, і фахівців із питань аналітики суспільно-важливої інформації, про Павла Кириленка зокрема, з якого Андрій Кашнікович, можна так припустити, брав службовий приклад. Бо інакше чому остерігатись присутності журналіста під час бесіди із представниками зазначеної корпорації?

Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news