28-12-2021 19:16
8524
Коли в кімнату увійшла чергова група чоловіків, дівчина зневірилась і вистрибнула з вікна третього поверху. Абсолютно оголена, вона повзла проїжджою частиною. Поліція, котру викликали свідки, відвезла потерпілу до психіатричної лікарні, де лікарі й почули жахливу історію українки про побиття, знущання електрошокерами та сексуальне рабство в якому навіть у період менструації доводилося обслуговувати клієнтів. Через місяць після лікування дівчина поїхала додому, а підпільний бордель продовжив працювати. – про це пише Тарас Зозулінський, у спільному розслідуванні Newsprice та Бюро журналістських розслідувань «Детективи».
Це одна з багатьох історій сексуальних рабинь яка виглядає моторошно, тільки для тих, хто ніколи не стикався з “сексуальним” бізнесом, насправді – це звичайні будні величезного ринку торгівлі людьми, одним із лідерів якого цілком можна називати і Україну, де організовані злочинні угруповання займаючись цим непростим бізнесом почуваються цілком вільно. Коли на тлі світової пандемії і без того невеликий ринок праці практично зійшов нанівець залишивши без роботи величезну кількість людей, в тому числі молодих українок, які активніше почали шукати роботу за кордоном.
Ідея цього розслідування народилася кілька місяців тому, коли автор знаходився у лікарні, де в одному відділенні з ним проходила лікування молода дівчина сімнадцяти років модельної зовнішності. Красуня з впевненістю збиралася після лікування поїхати до Китаю на заробітки. А на всі розповіді про ризик, можливе рабство і торгівлю людьми, посміхаючись, відповідала, що це все в далекому минулому.
У ході нашого розслідування було проаналізовано сотні кримінальних справ та судових рішень, розглянуто злочини що відбулися за останні кілька років та розкрито налагоджені і незмінні схеми торгівлі сексуальними рабинями. Чому цей бізнес досі існує? – тому що немає жодного покарання. З кількох сотень судових справ, керівники та власники кримінальних каналів покарані лише у 3% випадків, в більшості покарання зазнавала лише низова кримінальна ланка: вербувальники та перевізники.
Враховуючи небезпеку для героїв нашого розслідування, їх імена було змінено, а деякі свідчення редакцією вирішено не публікувати, бо дівчата бояться помсти злочинців.
«Під час прибуття до Стамбула дівчат зустрічає Мамед, який перевозить їх до готелю «Перінтос» і повідомляє що вони продані та повинні погасити свій борг, надаючи послуги з продажу тіла безкоштовно. Щоб унеможливити втечі, Мамед забирає їх документи, спостерігає за ними зі своїм помічником на ім’я Кемаль, позбавляючи жертв можливості вільно пересуватися організовуючи увесь процес надання сексуальних послуг», – розповідає Людмила із Полтави
Звичайно, можна спробувати і відмовитися, як наприклад, Уляна з Харківської області, яка приїхала на роботу офіціанткою, але після спілкування з подругами по нещастю в квартирі, куди її привезли – зрозуміла, що доведеться займатися проституцією.
Свою відмову Уляна щедро приправила скандалом, після якого її банально відвезли до однієї з офісних будівель. Тут, у непримітному кабінеті, сутенер отримав за неї чималу суму грошей. Раптово Уляні стало погано і вона знепритомніла.
Дівчина прийшла до тями через якийсь час від того, що її поливали холодною водою зі шланга, повністю роздягнена із синцями на руках, у кімнаті були незнайомі турки, один із яких зробив їй якийсь укол, попередньо ще кілька разів ударивши.
Історія Ульяни з відносно щасливим кінцем, врешті решт їй таки вдалося врятуватися, пройшовши через тюремне ув’язнення в Туреччині та психіатричну госпіталізацію в Україні. Вже вдома її зустріли співробітники Міжнародної організації з міграції і помістили в реабілітаційний центр для проходження лікування.
Джакарта – столиця Індонезії, місто з більш ніж десятимільйонним офіційним населенням. Однак ці дані цілком можна вважати суттєво заниженими. За різними оцінками, сюди стікаються близько 4 мільйонів туристів щорічно. І одним з пояснень такого попиту можна назвати секс-тури.
Одним з найвідоміших клубів столиці, в якому можна відчути всю красу продажного кохання називають «Маліоборо». У мережі легко можна знайти численні оголошення цього закладу, згідно з якими клубу постійно потрібні танцюристки та дівчата для консумації – знайомства з клієнтами та їх стимуляції витрати гроші у закладі. Відсоток від витраченої гостем суми дівчина отримує як гонорар, саме ця робота і є тим гачком на який чіпляються молоді дівчата.
До речі, вербувальники не лише знаходять дівчат, а й залучають їх до злочинної діяльності. Так, в одній із кримінальних справ є докази того, що жертвам обіцяли безкоштовний переліт до ОАЕ, якщо вони знайдуть подруг для поїздки на тих же умовах.
Організатор зустрічає жінок в аеропорту та відвозить до клубу, де на нього чекає спільник. Злочинці селять дівчат у будинок, неподалік клубу, це двоповерхова будівля, яка цілодобово охороняється і де мешкає велика кількість дівчат з усього світу, частіше вони мешкають у кімнатах без вікон, які заборонено залишати. Всі пересування клубом та його територією суворо контролюються охоронцями. І звичайно ж, роботою є проституція, а якщо відмовишся то на батьківщину вже ніколи не потрапиш, тому що за словами одного з адміністраторів клубу, особливо непокірних, з нетерпінням чекають работоргівці Бангкока, звідки повернутись живою неможливо – розповіла Оксана з Київської області.
Незважаючи на небезпеку, через своїх постійних клієнтів деякі дівчата все ж таки змогли написати кілька звернень до української поліції та дипломатичних установ, але це не спрацювало. Під час перевірок клубу коли індонезійські поліцейські та працівники посольства України в Джакарті, приїхали забрати дівчат та повернути в Україну, власник «Маліоборо» просто наказав сховати дівчат.
Для свідомості сучасної людини подібні події виглядають як сюрреалізм, але нажаль таке відбувається не тільки в Джакарті. У столиці Лівану – Бейруті, також є відомий на всю Азію нічний клуб “Mega Night Club Swing”, який активно продовжує наймати дівчат з усього світу. Офіційно – для художньої програми, а насправді – у сексуальне рабство.
Нині Україна, яка вже багато років поспіль є постачальником людського матеріалу, посідає 49-те місце зі 167 країн у рейтингу поширеності сучасного рабства, в якому сьогодні живуть 681 тисяча українців.
За словами президента громадської організації «Ла Страда-Україна», торгівля людьми залишається одним з найприбутковіших напрямків кримінального бізнесу що стрімко розвивається. Щорічний глобальний прибуток кримінального сектора у цій сфері, за різними даними, становить від $5 до $7 млрд на рік.
30 липня – у світі відзначають День протидії з торгівлею людьми. Ця проблема залишається актуальною навіть в XXI столітті. У зв’язку з тяжкою соціальною та економічною ситуацією, пояснюють фахівці, все більше українців виїжджає за кондон в пошуках кращої долі. Саме там, за теренами рідної країни, вони найчастіше стають наживою для торговців.
Авторам вдалося «розглянути» та задокументувати найпоширеніші злочинні схеми работоргівлі, але історія продовжується. Українські правоохоронці діють дуже слабо і через деякий час на місце одного злочинця приходить інший, позитивних змін поки що, не видно.
За нашими підрахунками, в Україні на сьогоднішній день у розшуку за статтею 149 Кримінального Кодексу України — лише 61 злочинець. Ось їхні фото — можливо вам відомий хтось із фігурантів — тоді ви можете зателефонувати до поліції.
У гонитві за статистикою та розкриттям справ, правоохоронці якщо і затримують — то лише нижню ланку злочинних угруповань.
Так, однією з найстаріших форм цієї схеми можна вважати вуличну проституцію, яка не потребує значних вкладень на облаштування борделів. Дівчата знаходять своїх клієнтів на вулиці, а обслуговують у безлюдних місцях чи автомобілях.
Одним із організаторів такої «вуличної торгівлі», якого вдалося виявити українським правоохоронцям, став громадянин Болгарії Асан, уродженець села Корітен Крушарського району Варненської області.
Спритний болгарин, який організував сексуальну експлуатацію українських жінок на трасах Варшави, оригінальністю не вирізнявся. Надаючи позички для виїзду за кордон, сутенер заганяв дівчат у боргову яму, а після прибуття до Варшави забирав документи та погрожував фізичною розправою, змушуючи їх займатися проституцією в районі Варшавської об’їзної дороги.
Українська поліція надала болгарським колегам усі дані, оголосивши його у міжнародний розшук і Асан навіть був затриманий у рідній Болгарії. Однак, наступного дня звільнений з-під варти з аргументацією, що у відповідності до Європейської конвенції про видачу правопорушників, особи, які є болгарськими громадянами не видаватимуться для кримінального переслідування, кримінальні провадження українських правоохоронців було припинено як і всі оперативно-розшукові заходи.
Частою причиною від’їзду на заробітки стають кредити.
Работоргівці отримують доступ до кредитних історій та через інтернет шукають дівчат із боргами перед банками, пропонуючи їм способи щодо швидкого та легкого погашення боргових зобов’язань. Саме на такий гачок потрапила Віолетта з Одеси, яка отримала пропозицію на роботу у Франції та Італії. А разом з Віолеттою знайшли ще 10 жертв тих же вербувальників.
Приблизно так само молоді дівчата їдуть і в обітований Ізраїль, рекрутери пропонують їм високооплачувану роботу барменів, танцюристів і офіціантів, забезпечують переліт і «зустріч» в аеропорту.
Під час розслідування авторам вдалося встановити, що для виготовлення документів злочинці використовують медичну клініку «Global Medical Organization», яка надавала виклики на роботу, а також копії договорів оренди на вулиці Бен-Гуріон 138-1306 у Бат Ян.
Дуже популярними українські дівчата є у Польщі та Чехії. Так, багато років на околиці міста Костшин-над-Одром, на вулиці Горжувська, працював нічний клуб «Міленіум», який «здали» польським правоохоронцям українські сутенери-конкуренти. Його власник на допиті в прокуратурі визнав, що багато років «наймав» дівчат зі Східної Європи – «Я не контролював, що вони роблять у неробочий час. Вони могли робити все, що хотіли», – цитують німецькі ЗМІ.
Ті самі дівчата, зі Східної Європи, розповідали що приміщення «Міленіуму» було триповерховим, а його територія огороджена парканом із металевими воротами. При відкритті воріт лунав сигнал, і поки гостя зустрічала хостес, дівчата, що працюють, спускалися в бар. На території клубу був невеликий сквер, басейн, джакузі та сауна.
На першому поверсі «Міленіуму» було розташовано дві кімнати, де жив сам власник, а за ними знаходилися кухня, кімната для барменів, склад для товарів та гараж. Там же знаходився і бар, вхід до якого здійснювався з вулиці та кухні – саме звідти до клубу потрапляли і дівчата які там працюють. На другому поверсі закладу розташовувалися шість кімнат, де дівчата мешкали і куди приводили клієнтів.
Заклад не простоював навіть тоді, коли в жінок розпочиналися менструації, а щоб усунути незручності для клієнтів “співробітниць” змушували вагінально вводити спеціальні гігієнічні “губки”, причому коли таких не було – негидували і звичайними душовими, які просто обрізаються до потрібного розміру.
58-річний Лех П. – власник «Міленіуму» – був засуджений умовно, що не завадило йому відкрити нові нічні клуби – борделі. Тепер він володіє готелем і клубом «Simone» у Нижньому Осинові, де немає відбою від клієнтів, адже розташований він недалеко від прикордонного переходу Хоенвутцен. А будь-який адміністратор клубу чи готелю розповість перевіряючим органам, що українки офіційно зареєстровані як прибиральниці чи офіціантки.
Не вдалося оглянути туристичні пам’ятки українським дівчатам і в Чехії. Одна з жертв розповідає, що «роботодавець» практично затягнув її у двоповерхову будівлю на горі Святого Себастьяна у Хомотові, де не було жодних рекламних вивісок та розпізнавальних знаків. Усередині будинку вона піднялася на другий поверх і вибрала кімнату, пізніше, дівчата які вже знаходилися в цьому будинку, розповіли про особливості роботи з надання сексуальних послуг. Робочий день тривав із 5 вечора до 5 ранку. Усі «працівниці» знаходились у приміщенні, клієнт вибирав дівчину, а гроші за неї віддавалися бармену і тільки після цього вони піднімалися до кімнати для сексуальних втіх.
На жаль, українські жінки популярні далеко за межами континентальної Європи. Так, Олені з Луганської області запропонували поїхати на Сейшельські Острови як хостес. У групі з іншими дівчатами вона вирушила на острів Мае, де перебуваючи у безвихідному становищі, в чужій країні, без засобів для існування та можливості відстоювати свої особисті права, вони були змушені надавати платні сексуальні послуги.
У ході розслідування авторам вдалося виявити основні канали “поставок” для секс-індустрії:
Незважаючи на неузгодженість дій правоохоронних органів різних країн, іноді спільна робота таки виходить продуктивною та ефективною. Так наприклад, сталося в історії з борделем «Аляска» у Жешові.
Українська поліція змогла затримати двох організаторів постачання живих рабинь до Європи і справа навіть дійшла до суду. Работоргівці отримали тюремні терміни – 8,5 та 9 років. А все тому, що не бридилися продавати в рабство навіть неповнолітніх дітей.
Водночас у Польщі був засуджений і власник готелю «Аляска». Але йому пощастило більше, і він відбувся лише 2,5 роками позбавлення волі, незважаючи на постійні знущання з молодих рабинь та їх систематичне побиття.
За заявою дирекції готелю, поліцейських на них “нацькувало” конкуруюче угрупування, на чолі із двома братами – українцями, які цілком успішно захопили частку ринку, що звільнилася після закриття «Аляски».
Власником накритих поліцією закладів виявився боксер Давид Костецькі, який після затримання дає свідчення на керівництво правоохоронних органів та спецслужб, звинувачуючи їх у тому, що без сторонньої допомоги його українські конкуренти не змогли б провернути таку операцію. Крім того, Костецькі планував розповісти про факт відеофіксації клієнтів борделів конкурентів, проте до цього не дійшло. Затриманого знайшли повішеним у камері польської в’язниці.
«Подібні справи практично неможливо довести, навіть якщо затримано сутенера. Має бути свідчення про те, що останній брав гроші. Крім того, проблема полягає і в транскордонності такого бізнесу, а перевізники і вербувальники, що “попадаються”, не здають організаторів і керівників, які, як правило, знаходяться зовсім не в Україні» – пояснює один з авторитетних і досвідчених у таких справах український суддя.
Розповідати про работоргівлю можна ще багато і довго, і вмістити це в один матеріал просто неможливо. Тим більше, що торгівля людьми це не лише про примусовий секс, ринок жебраків, трудова експлуатація та торгівля органами. Все це досі існує в сучасному світі, а як це працює ми обов’язково розповімо у наступних матеріалах.
*матеріал створено спільно з Бюро Журналістських розслідувань “Детективи“
