З кожним днем споглядання політичної реальності в країні стає складно підбирати слова, аби це описати. У наш швидкоплинний час не всім вдається подумати далі заголовка, і стає все важче й важче миритися з тим, що до темної простоти звикають не лише очі, але й розум.

Це – діра, для якої більше немає людей, а є лише пародії на людей, пародії на президентів, журналістів і політиків - громадян глобальної держави в смартфоні, з якими – а також із самою цією державою – нічого поганого у принципі не може статися, бо все погане вже давно й безповоротно сталося. Це – темнота, яку не можна перемогти, форматувати, змінити, сховати за маскою. Її можна лише наповнити. Наповнити або німою тишею, або світлом слова. Так виникає потреба говорити. Говорити про безсилих героїв, про рятівників, які не рятують, про політичну гідність і сучу солідарність, про дорогі поступки дешевих людей.

ГОВОРИТИ про ВІЙНУ. Говорити, а потім споглядати, як розумне помирає у вусі дурня. І, зрештою, хто ж насмілиться сказати погано проти зла, що твориться на благо людини?! Для цього і придумали політичні казки – щоб зло таки десь було покаране. Той, хто легко погоджується з чужою думкою, ніколи не прийде до власних висновків. Одна і та ж потрібна телевізійна картинка тридцять років. Одні й ті ж потрібні розмови тридцять років поспіль. Одні й ті ж чужі думки тридцять років підряд. Ні, я не засуджую такий спосіб життя. Якщо подобається — на здоров’я. Але я ще не бачив народ, якого б таке життя зробило щасливим.

Подвійні стандарти пронизують все… Ховаючись за маскою байдужості, ми закриваємо своє обличчя перед очевидністю неминучої війни. Історія нічому не вчить… Українці, які у 1918-му році піддалися на заклики вести переговори з більшовиками, у 1933-му отримали Голодомор… Потурання агресору, не приносить миру, воно гарантовано розпалює його апетит і приводить до війни… АБЕТКА ІСТОРІЇ…

Мюнхенська угода 1938 року розв’язала руки нацистському режиму Німеччини в загарбанні ним країн Європи і зрештою призвела до Другої світової війни. А Мінські угоди…? Мир ціною ганьби веде і до ганьби, і до війни! Прийде час, і ця маска стане нашим обличчям. Обличчям українця, який так довго слухав чужі проповіді, що загубив свої заповіді.

PS. Маску з обличчя, звісно, зняти не страшно – страшно побачити, що під нею і як із цим жити далі.

Олег ФИЛИК