logo
23/10
11/10
09/10
03/10
02/10
28/09
27/09
26/09
22/09
21/09
09/09
01/09
30/08
... 7
9 ...

Брехлива «Доля» міста Лева: штрихи до портрета львівського бургомістра

16-02-2022 12:1715481

Брехлива «Доля» міста Лева: штрихи до портрета львівського бургомістра
Фото: Щоденний Львів

Leopolis.news продовжує нагадувати своїм читачам політичні біографії топових українських політиків. Нещодавно ми писали про лідера «ЄС» Петра Порошенка, ексспікера Верховної Ради Дмитра Разумкова,  ексглаву СБУ часів Кучми Ігоря Смешка. Сьогодні читайте замальовки про міського голову Львова. Для багатьох є загадкою, як багаторічний мер Львова Андрій Садовий, який перебуває при владі у місті вже майже стільки ж часу, як і Брєжнєв, попри численні скандали, продовжує утримувати владу над містом Лева.

 

Від м’ясника до бургомістра

Почавши свій трудовий шлях львівським м’ясником у юному віці, Андрій Садовий невдовзі перетворився на регіонального олігарха, медіамагната й політика з президентськими амбіціями. Останні, щоправда, швидко були обламані, коли партія Садового «Самопоміч» загрузла у репутаційних скандалах та остаточно деградувала до рівня провінційної місцевої партії.

Однак траєкторія успішної кар’єри Садового досить заплутана і пов’язана з численними скандалами. Чимало львівських активістів, зокрема блогер і представник міжнародної громадської організації «Українська Громада» у Львові Юрій Ситник, пов’язують бізнесову кар’єру Андрія Садового з ошуковуванням вкладників ЗАТ «Галицькі інвестиції», до якого нинішній львівський мер мав стосунок, та отриманням завдяки цьому контролю над значною кількістю підприємств Львівщини.

Львівського мера звинувачують також у доведенні до банкрутства підприємств обласного значення. Зокрема, Ігор Чуркін, власник Львівського автобусного заводу, зазначав, що мер Львова заборгував підприємству 70 млн грн за 40 тролейбусів і автобусів та не проплатив жодної копійки, що призвело до фактичної зупинки виробництва заводу.

Чимало підприємців міста Лева називають львівського бургомістра не інакше, як «Андрій Доля», натякаючи на стиль Садового мати «долю» з численних бізнесів, особливо в центральній частині міста. Але, попри десятки затриманих за підозрою в отриманні неправомірної вигоди чиновників ЛМР, її очільник завжди виходив «сухим з води». Для чого брати самому, якщо є рекламний відділ медіа-імперії. Ну і цар хороший – бояри погані, постійно підставляють сонцесяйного.

До речі, компанія «Комунікаційний Альянс» оприлюднила результати власного моніторингу рекламної активності на радіо. Так от за її даними у 2021 році за оціночними рекламними доходами перше місце посів «Люкс ФМ» (група «Люкс») із 537,19 мільйонів гривень. А ви кажете...

Ще проходячи військову службу у Москві, Андрій Іванович, напевно, усвідомив принади великого міста. Вогні і проспекти російської столиці, мабуть, надихнули його спробувати й щастя у рідному місті. Депутат міської ради, голова постійної комісії, міський голова ось уже четверту каденцію – юнацькі мрії збуваються. І немає значення, що на останніх виборах за нього проголосувало лише 25% виборців Львова.

«Володар львівського сміття»

На роки правління Садового припав найбрудніший момент в історії древнього Львова – період так званої «сміттєвої кризи», яка сягнула свого піку в 2017 році. У Львові з’явилися великі купи складованого у дворах будинків сміття і засилля щурів, а влада заговорила про евакуацію дітей у літні табори.

Тоді нездатність очолюваної Садовим адміністрації вирішити проблеми з вивезенням сміття з міста, небажання міського голови збудувати сміттєпереробний завод та багаторічне зловживання із закриттям сміттєзвалища у Грибовичах призвело до загибелі чотирьох людей.  А Садовий натомість почав шукати винних та заявив про «сміттєву блокаду» Львова з боку Києва та сил, які наближені до Петра Порошенка. Робилося це, за його словами, для того, щоб тиснути на нього як на політика та на партію «Самопоміч».

При тому, що у львівського бургомістра були усі необхідні умови для створення полігону для сміття та необхідні кошти – 1,8 млрд грн бюджету розвитку Львова. Тож, навіть, дивно, що від 2006 року Садовий не зміг вирішити проблему, яку називав своїм головним завданням ще під час першої виборчої кампанії.

Як наслідок – вся Україна з обуренням дізналася, що львівське сміття почали таємно вивозити в інші райони і навіть далекі області, нелегально скидаючи смердючі купи в лісах та на узбіччях. В цьому виявився характерний почерк Садового як політика – не домовлятися про співпрацю, а таємно скидати сміття сусідам під двері. Львівське сміття стало ще одним спільним явищем, яке пов’язало Львів Садового з Середньовіччям, в якому також сміття викидали будь-куди. В період «сміттєвої кризи» інформаційні меседжі львівського мера цілком відповідали духові та сепаратистській тематиці «русскай вєсни» 2014 року: Київ тисне на Львів, столична влада несправедлива до Галичини і т. д.

Більше того, у протистоянні Києва зі Львовом, Садовий навіть не поцурався іноземної допомоги (!). Після  звернення Садового до мера одного з польських міст, відомого своєю антиукраїнською позицією, поляки оголосили про намір прийняти львівське сміття та «розірвати блокаду Львова».

Це спровокувало цілу хвилю польських неоімперських настроїв, які почали закликати врятувати Львів від України. Так, сенатор від консервативної президентської партії Польщі «Право і справедливість», історик Ян Жарин заявляв: «Без Львова, міста, яке завжди було вірне Польщі, немає польського народу». І прохання Садового про іноземне польське  втручання у внутрішні українські комунальні (!) справи лише підживило небезпечні настрої в сусідній країні, з якою в українців у минулому було чимало конфліктів.

Добре, що спровокована Садовим «сміттєва криза» з присмаком сепаратизму та намагання львівського мера перекласти вирішення міської проблеми на центральну владу, не закінчилися воланням Садового «Дуда ввєді войска» з подальшими непередбачуваними геополітичними наслідками для всієї країни. Добре, що тоді в ситуації загострення комунальної проблеми вистачило виваженості і польській владі, і українському керівництву, і такий побутовий інцидент не став приводом для воєнного конфлікту чи створення галицької «ЛНР» з усіма подальшими наслідками.

Зрештою, Садовий визнав, що не здатен впоратися зі сміттєвою кризою і передав функції вивезення сміття з міського рівня до облдержадміністрації. Проте, коли очолювана Садовим Львівська міська рада знову взялася за вивезення сміттєвих відходів, в пресі знову заговорили про корупційні схеми зі сміттєзвалищами. Навіть у 2021 році, в різних областях, зокрема на Житомирщині, знову з’явилися «подарунки від Садового» – нелегальні сміттєзвалища зі Львова, зокрема, з медичними відходами в умовах пандемії  Covid-19.

До речі, саме після сміттєвої кризи у Львові, в Україні створили комп’ютерну гру, в якій українські політики б’ються між собою в стилі «Mortal kombat», а персонаж Садовий – кидається в противників мішками зі сміттям.

«Львов гаваріт па-русскі»

У 2014 році, коли Москва намагалася розколоти та дестабілізувати Україну диверсійною спецоперацією «Русская весна», паростки «русскава мира» почали з’являтися й у Львові за сприяння мера Садового.

Однопартійниця Садового, очільниця управління культури міської ради Ірина Подоляк та сам Андрій Садовий ініціювали акцію «Львов гаваріт па-русски», у ході якої мер Львова та низка місцевих діячів обіцяли весь день розмовляти російською, щоб «объединить людей Востока и Запада» на ґрунті мови окупанта. Таким чином, Садовий начебто хотів продемонструвати мешканцям Криму і Донбасу, що у Львові всі люблять російську і, навіть, спеціально заради сепаратистів будуть розмовляти мовою окупанта.

Ця ганебна російськомовна акція Садового не зупинила хвилю проросійського сепаратизму, однак зайвий раз нагадала Кремлю, що у Львові є любителі «русского мира», яких також можна приходити й «захищати».

Зрештою, це навіть не перший реверанс Садового в сторону Росії. Львівський градоначальник тісно пов’язаний з російським олігархом з близького оточення Путіна Михайлом Фрідманом, який організовував у Львові фестиваль «Альфа джаз фест» (Alfa Jazz Fest) та був його головним спонсором.

Тоді, після численних протестів громадськості російського олігарха нарешті усунули від фінансування фестивалю, хоча Садовий довго опирався відмові від російських грошей.

Ще раніше Садовий демонстративно розмовляв російською з чиновниками Януковича, зокрема з віце-прем’єр-міністром з питань «Євро-2012» Борисом Колесніковим, з яким налагодив вигідні партнерські взаємини.

Цікаво, що львівський мер Садовий потрапив й у кадр на відео зі святкування дня народження самого Януковича – свято, на яке чужих не запрошували б.

Більше того, вже навіть після російської агресії проти України, в інтерв’ю, «Німецькій хвилі» (DW) Андрій Садовий похвалив Путіна (!!!) зазначивши, що «Путін для багатьох лідерів – зразок, але не всі про це говорять».

Чимало львів’ян тоді сприйняли такі слова очільника міста Лева з обуренням, але Садовий, як завжди, викрутився і знову залишився мером Львова ще на один термін.

Прихильність Садового до російської мови виразно проявляється також у телеефірах медіаімперії Садового, зокрема – визнаного незалежною пресою необ’єктивним та заангажованим «24 каналом», в якому, попри дію закону «Про мову», зашкалює кількість російськомовних політичних блогерів, ведучих та російськомовних авторських програм. Досить дивна, якщо не ганебна інформаційна політика як для мера українського міста Львова.

Феномен влади Садового

Садовий традиційно намагається всюди проскочити «між краплями», вибудовуючи одночасно добрі стосунки і з путінськими олігархами, і з російськими блогерами, і з таким нелюбим виборцям Садового Володимиром Зеленським, у якого він очолює Палату місцевих влад, і з львівським електоратом, для якого просувається імідж «патріотичного, щирого і демократичного мера успішних змін».

Такі іміджеві кампанії інколи бувають заляпані брудом, коли деякі аспекти справжнього характеру львівського бургомістра пробиваються крізь іміджеву картинку політтехнологів. Зокрема, коли у 2018 році в мережі опублікували аудіозапис, на якому Садовий називає «стервою» вбиту злочинцями херсонську активістку Катерину Гандзюк, коментуючи діяльність активістки, корупцію та розвал місцевого осередку «Самопомочі», партійці якої виявилися вразливими до корупційних тем.

Попри невиконання понад 75 % своїх передвиборчих обіцянок за багаторічне правління європейським містом Садовий, який так і не провів жодної з нагальних реформ, досі залишається при владі. Хоча корупційні, земельні та транспортні афери, сміттєві колапси та підкидання львівського сміття сусіднім областям вже стали сумною візитівкою Львова, в якому править Садовий. 

Як же Садовому так довго вдається залишатися при владі, дивуються більшість київських політиків. Маючи потужну медіа-імперію, Андрій Іванович створив образ народного мера, свого хлопця, який живе тільки Львовом і заради Львова.

В усіх скандалах винні його підлеглі, які просто підставляють свого «непорочного шефа». Ну і мер завжди готовий поділитися частиною багатого бюджету міста з впливовими структурами та організаціями. За бюджетні кошти ремонтуються церкви, купуються квартири суддям і прокурорам, виплачуються шалені премії наближеним чиновникам. Андрій Іванович не любить відкритих конфліктів, а надає перевагу кулуарним домовленостям та поганому миру, а ніж добрій війні. Як жартують про нього депутати, «добрий пастор Садовий може в обіймах задушити», ну а якщо вже не виходить, то завжди запропонує таку пропозицію, від якої співбесіднику важко відмовитися. Особливо, коли йдеться про міську землю чи медійну підтримку.  

До речі, щодо медіа. Кілька років тому у Львові сенатор Мерфі, разом с тодішнім послом США в Україні Марі Йованович, зустрілися з мером Садовим.

«В якийсь момент під час вечері мер Садовий почав скаржитися на те, що Порошенко та олігархи контролюють усі засоби масової інформації в країні та використовують їх для просування їх політичних завдань», – згадувала політик.

Це змусило посла Йованович ввічливо запитати Садового: «З усією повагою, пане мер, що ви кажете, коли люди запитують вас про теле- та радіостанції, якими володіє ваша родина?». На це, пише Мерфі, Садовий відповів: «Моя дружина володіє ними, а не я! І наші станції мають чесне висвітлювання. Там немає політичного нахилу. Не так, як на інших станціях».

«Мене вражає те, наскільки нормою в Україні стало, щоб політики контролювали ЗМІ», – пише сенатор Крис Мерфі. 

Львів не дарма вважається батьківщиною Захера Мазоха, адже дух засновника мазохізму продовжує впливати й на електоральні симпатії частини львів’ян і в ХХІ столітті. Жителі міста Лева чомусь люблять владу, яка над ними знущається, обкрадає, обдурює і багато років поспіль витирає об них ноги, зате обгорнута в патріотичні шати.

Катерина ЗАЛІЩЕНКО, для Leopolis.news