Сценарій нейтралізації Путіна написаний ще в 2015 році. Це зроблять офіцери російської розвідки біля його резиденції на Чорноморському узбережжі Кавказу. Нейтралізують Путіна на замовлення російських олігархів. Ця спеціальна мирана операція мала дуже мирну назву «Рибалка». Ось уривок з шпигунського роману «Невидима павутина»(Ярославів Вал, Київ,2015), де літературний персонаж Володимир Бутин – це російський Володимир Путін, ну просто близнюки, пише журналіст, письменник у «Голос України» Богдан Кушнір.

На зроблених мною фото краєвиди неподалік Есто-Садка, якими милувався Бутин-Путін. Це було моє останнє відрядження до Росії в 2012-му.

Я тільки не знаю, чому досі нема англійського перекладу цього роману-сценарію, щоб його прочитали і вивчили американське ЦРУ, німецька BND-ВНД , ізраїльський МОССАД, англійська SIS……

«Ось-ось полетить куля, яка змінить історію. Я можу його розстріляти й покласти край епосі Бутина. Але ні, він не заслужив на легку смерть. Я готовий стріляти. Він відходить від дольмена. Кольба вросла у плече. Чутно, як рівно б’ється моє серце. Стук... пауза... стук... пауза. На третій паузі буде постріл. Палець торкається спускового гачка і зливається з ним. Ще один порух пальця. Гвинтівка злегка здригається й завмирає. Туди, далеко вперед, полетіла не куля. Туди лине частина мене, моєї душі, мого болю й мого торжества. Четвертий удар серця – і куля ввігналася в камінь.

Вибух... Кам’яний дольмен похитнувся. Лавина валунів, змітаючи все на шляху, сповзає в долину. Над долиною клуби диму. Вибухова хвиля звалила Бутина, він котиться вниз, як колода. До пагорба біжать охоронці. У небі з’являється вертоліт. Смирнов і Ґабрілайтіс допомагають Бутину звестися на ноги. Він живий, але контужений. Хоче ступити крок – і падає на траву. Знищено його енергетичний контакт із майбутнім. Прощай, епохо Бутина. Диктатор став середньостатистичним громадянином і розчинився в багатомільйонній масі своїх колишніх заручників.

З чорного джипа витягають ноші. Бутин не може пересуватися самотужки. Охоронці вкладають тіло у гвинтокрил. Той здіймається й летить у напрямку президентської резиденції. Я викидаю гвинтівку в провалля. Добре, що не відправив його на той світ. Він усе життя плів невидиму павутину навколо інших, аж поки сам у неї потрапив. Це він намагався зіштовхнути лобами офіцерів військової розвідки й оперативників стратегічної служби. Ось цією гвинтівкою молькінського снайпера я поставив останню крапку в політичній кар’єрі Бутина. Він сам мені її підсунув, бо загрався. Хай тепер борсається, хай спробує виборсатися зі створених ним лабіринтів. Усе дарма: що завзятіше сіпатиметься, то безнадійніше зав’язатиме. Доведеться йому нидіти й засихати у власному павутинні – на очах усього світу. Хай мучиться, помалу осягаючи жахіття того, що натворив. Він безпорадний і безпомічний – ця кара страшніша за смерть.

Несподівано наповзли хмари, громовиця розтяла небо навпіл. На Красну Поляну хлинув дощ – теплий і рясний. За кілька хвилин, як часто тут буває, злива вщухла, гори окутала густа мряка. Природа знову нам допомагає.

Увечері нас евакуювали з дачі Сталіна. Цербери ФСБ розмістили у вітальні диктатора оперативний штаб розслідування вибуху в долині дольменів. Бігають, надимають щоки, командують, роблять видимість бурхливої роботи й не здогадуються, що все вже вирішено. Справжня мета цього розслідування – замилювати очі. Через день-другий усім накажуть припинити цю діяльність і повертатися туди, звідки приїхали. Правда в цій країні нікому не потрібна. Так було, так буде завжди, поки існуватиме стара система.

Два сиві генерали зі шкіри лізуть, стараючись показати себе в усій красі. Наказують перекрити дороги й блокувати гірський кластер. Представники старої гвардії за будь-яку ціну хочуть утримати ситуацію під контролем. Вони багато говорять, часто сперечаються, а це ознака того, що розгубилися, що вибух у долині дольменів застав їх зненацька. Яструби з лібералами чубляться, бо не знають, кому ж віддати владу, а претенденти вичікують. Ситуація слизька: рано висунешся – зітнуть голову, запізнишся – схиляй голову перед переможцем. Туристичну фірму «Морська русалка» ліквідовано – цей дах службі розвідки більше не потрібний. Ми знову під крилом сочинської філії, що загубилася серед вершин Великого Кавказького хребта.

Операція «Рибалка» перейшла на заключну стадію. Ми з Капі на диво спокійні. Стежимо за новинами й граємо в шахи. Щойно пролунав вибух, як над Красною Поляною здійнявся вітер і небо затягло хмарами. Після дощу гори були окутані туманом. Жодна картинка з космосу не підкаже, хто під покровом негоди тоді зійшов із Аїбги. Ми поза підозрою, бо кілька тижнів разом з усіма нишпорили по горах у пошуках снайпера. І перебували в тому квадраті, за який персонально відповідали. Чому пролунав вибух – ніхто досі не знає. Здогадки різні, серед них і фантастичні. Мовляв, шамани часто лазили в печеру, де заряджали чарівні амулети позитивною енергією й засмітили канал зв’язку з позаземними цивілізаціями. Мовляв, потойбічні сили збунтувалися проти несправедливості, що запанувала на одній шостій земної суші.

Повертається Ґабрілайтіс і ділиться новинами. У Бутина інсульт, він утратив дар мови й не може пересуватися. Медики констатували в нього посттравматичну амнезію. Бутин не може згадати, хто він. Лежить у резиденції № 1 і не знає, чому стільки людей метушаться біля його ліжка. Почет досі сподівається, що хазяїн прийде до тями й згадає їх, послужливих і запопадливих. Та Бутину ніщо не допоможе. Таймер зворотного відліку запущено, і ніхто не зможе змінити диявольського сценарію. Це тільки збоку здається, що в резиденції безладна метушня. Насправді там усе діється за планом. Нова команда вже розставила кадри на відповідальних ділянках, навіть прибиральниць змінила. Щойно станеться збій – свої люди моментально підправлять ситуацію і спрямують її в потрібне русло.

Богдан КУШНІР, журналіст, письменник «Голос України»