НАТО забуло, що має захищати свободу | Блог Віктора Візного

І тому сьогоднішня війна це не просто кривава окупація росіянами української землі. Це - прелюдія до глобального цивілізаційного протистояння двох світів, двох способів життя, як говорили колись.

НАТО символізує порядок, мораль, християнські цінності, вірність ідеалам демократії та свободи, усі здобутки цивілізації Заходу. Росія - це морок, страх, поневолення, гноблення, беззаконня, тоталітаризм, кривава диктатура, відсутність емпатії до усього людського, смерть. І саме в Україні сьогодні розпочалось це жорстоке протистояння Заходу проти диких орд кремлівських орків.

Звичайно, ми безмежно вдячні НАТО, особливо таким країнам, як США, Польща, Великобританія, за цю величезну мілітарну, фінансову та моральну підтримку, яка активізувалася з початком війни 24 лютого. Але вкотре, в тисячний раз постає питання: а де ви, друзі, були до того? Невже ви забули головну мету заради якого створювали НАТО? У преамбулі до договору про утворення Північноатлантичного альянсу чітко записано, що «договірні сторони сповнені рішучості захищати свободу». Свобода - це універсальна цінність, яку захищати треба будь-де, у любій точці планети. Бо у разі її зникнення через окупацію України росіянами, несвобода опиниться біля кордонів НАТО. Але точно там не затримається надовго, а як вірус полізе в Європу. 

НАТО не закрило неба над Україною. НАТО не дало Україні наступальних озброєнь, без яких важко буде вигнати окупантів. НАТО вражене самопожертвою українських солдатів і готове відкуповуватися мільярдами євро та доларів. Бо для НАТО дуже підходить у даній ситуації улюблене гасло росіян: «Главноє, чтоб нє било вайни». Але жорстока війна вже йде. Наразі на території багатостраждальної України, а не країн НАТО і росії. До речі, наші Збройні сили давно могли нанести удар у відповідь по стратегічним об’єктам ворога в Білорусії та на росії. Але ж і тут українці демонструють вражаючу порядність у веденні війни та відданість Женевським конвенціям.

НАТО обговорює здатність росії нанести тактичний ядерний удар. НАТО хоче спрогнозувати дії «мавпи з гранатою». НАТО пробує зрозуміти дії гвалтівника: він тільки раз згвалтує, чи буде потім і труп гвалтувати? «Ну якщо дійде до трупа, а ще коли голову відріже, то ми точно вступимо у війну», - ось такою виглядає логіка розмірковувань очільників НАТО. Ну-ну... Російські солдати вже колись активно прогулювались по вулицях Берліна, Будапешту, Праги, Парижа, Варшави. І несли з собою не свободу та процвітання, а деспотизм, страх та бруд. 

Поки НАТО боягузливо лякає Путіна санкціями російська армія вбиває тисячі українців. Мільйони покинули вже рідні домівки. Забороненими бомбами стираються з лиця Землі квітучі українські міста і села. Якою має стати кількість жертв окупації в Україні, щоб НАТО врешті прозріло? Сто тисяч? П’ятсот? Мільйон? На чиїй совісті будуть сотні загиблих дітей, тисяч жінок та старших людей? Чи солодко спиться європейським політикам після огляду вечірніх новин з кадрами знищених вулиць і закопуванням сотень трупів у братських могилах? Боїтеся задіяти НАТО, то скористайтеся ст. 51 статуту ООН, яка дає право на колективну оборону. Україні може допомогти військами будь-яка країна НАТО в рамках колективної оборони. Бо треба чітко усвідомити: фашист Путін, мов скажена собака, не зупиниться в Україні. Скажених тварин треба вбивати! Європа переживає сьогодні чи не найчорнішу сторінку своєї історії: варвари зі сходу йдуть нищити європейську культуру, європейську економіку, гвалтувати європейських жінок, вбивати дітей. І якщо їх не зупинити сьогодні, завтра вже буде просто пізно.

«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», - говорив великий Тарас Шевченко. Україна сьогодні бореться за свою свободу, за свою правду і волю. Але не може бути ціною цієї перемоги знищена до тла країна і смерть цілої нації. Тому якщо НАТО не хоче захищати своєї свободи і свободи Європи, українці мусять зробити відповідні висновки. Свого часу Данило Галицький і корону від Папи приймав, і з Ордою домовлявся. Треба виграти час і стати сильною країною з найпотужнішою армією. Історія все розставить на свої місця. Але не ціною смертей мільйонів українців треба захищати свободу ситої і переляканої Європи. Це моя особиста думка.