Станіслав Рачкевич – відомий у Львові хірург, керівник Центру шлунково-кишкових кровотеч, завідувач хірургічного відділення лікарні швидкої медичної допомоги, мандрівник та медичний журналіст. Після відвідин Грузії Станіслав Любомирович вирішив поділитися своїми враженнями від тамтешньої медичної реформи. Доцент Рачкевич вважає, що вона пройшла доволі успішно й українцям є чого повчитися у грузин.

Однією з причин, далеко не основною, моєї подорожі в Грузію були дискусії про правильність проведення реформи охорони здоров’я в Україні на різних рівнях, а саме: у владі, серед керівників медичних закладів, медперсоналу, а також широких верств населення.

Враження від подорожі та відпочинку в цій прекрасній країні незабутні, хоча і двоякі. Грузини люблять українців і хотіли б жити в Європі, але багато з тих, з ким ми спілкувалися, шкодують, що не можуть возити мандарини в Росію. Про природу, доброзичливість багатонаціональної Грузії, чудові дороги, прекрасно відбудовані Тбілісі та Батумі, цілющий пляж в Уреках, про незабутню подорож по Кахетії, Сванетії, Казбегах, досягнення і недоліки реформ Міхо, як вони називають Саакашвілі, і, на жаль, теперішній «застій», розповім іншим разом. У цій публікації сконцентруюся на тому, що мені найближче – охорона здоров’я.

Реформа медицини в Грузії вдалася – таке моє враження, за відгуками населення майже всіх регіонів країни, медичних працівників і більшості публікацій на цю тему в ЗМІ. За підсумком десятирічної реформи в Грузії дитячу смертність знизили на 75%, майже вдвічі зменшилася кількість материнських смертей, а тривалість життя збільшилася майже на три роки і наблизилася до європейських стандартів.

Бюрократія, чиновники-корупціонери, тендерна мафія, фармлобі, енергетична криза – усе це було і в Грузії, навіть більшою мірою, ніж в Україні. Грузинська реформа медицини включала в себе приватизацію лікарень, поліклінік, а також введення суцільного медичного страхування. Безплатної медицини немає: грузини купують страхові поліси, або витрати на лікування частково покриває держава у вигляді лімітованного ваучера, або ж громадяни все оплачують власним коштом.

Тепер, незалежно від фінансового становища, всі безкоштовно отримують амбулаторний сервіс та послуги швидкої допомоги. Нещодавно весь рухомий склад, у тому числі той, який обслуговує гірські села, було замінено на сучасні реанімобілі. Швидка допомога везе пацієнта в найближчу лікарню, незалежно від форми власності.

Після того, як страхові компанії набрали обертів, ситуація змінилася кардинально. Нині в Грузії всіх пенсіонерів, а це майже пів мільйона осіб, буде застраховано на 15 тисяч ларі. Також застраховано всіх дітей віком до 5 років. Базисний ваучер на страхування становить 15 ларі (близько 9 доларів), в який входить безкоштовна консультація лікаря, 80-процентне фінансування невідкладних операцій, незалежно від їхньої ціни, а щодо планових операцій, то їхню вартість держава покриває лише частково (70%), встановлено ліміт до 15 тисяч ларів (9 тисяч доларів). Окрім того, передбачено 80-процентне фінансування хіміотерапії та променевої терапії. Так само в пакет входить 50-процентне співфінансування медикаментів, з лімітом 200 ларі (близько 120 доларів) на рік і безкоштовні аналізи.

Якщо працездатного грузина не страхують на роботі, що зазвичай обходиться в 30 ларі на місяць (16 дол.) і часто їх відраховують із зарплати, йому доводиться страхуватися самому за 80 ларі (44 дол.).

Було переобладнано й залишено в підпорядкуванні держави інфекційні, туберкульозні та психіатричні лікарні. З 68 районів Грузії у 12-ти залишилися функціонувати державні медустанови, які після переобладнання конкурують з приватними клініками.

Пацієнт особисто визначає, де йому проходити лікування, а не там, де наполягає страхова компанія. На кожне захворювання визначено певний страховий ліміт. На онкологію він, звичайно, вищий, аніж, наприклад, на бронхіт.

Для дітей віком до 5 років усе медобслуговування, включаючи щеплення, покриває держава. Далі на дитину треба оформити державну медичну страховку з лімітом на оплату або в приватній страховій компанії за велику плату. Для безробітних, людей з інвалідністю, пенсіонерів та дітей держава і громада покривають до 100% витрат.

Незаможним пацієнтам доводиться ставати в чергу, очікуючи виділення державою грошей на планові операції, а цього може дочекатися не кожен.

Безперечно, вигоду від реформи охорони здоров’я мають медики. На сьогодні середня зарплата медпрацівників становить 800-1500 доларів (середня зарплата в країні – 500 дол.). Медична галузь стрімко розвивається. Попит на медпрацівників дуже високий, у великих містах бракує лікарів. Клініки ретельно ставляться до вибору персоналу, а співробітникам треба постійно підвищувати кваліфікацію. Але це лікарям доводиться робити власним коштом і часто за кордоном. Хочу наголосити, що в підсумку медреформи було скасовано радянську систему підвищення кваліфікації (читання лекцій із застарілим матеріалом).

Першим етапом медичної реформи в Грузії була приватизація більшості аптек і лікарень, окрім вузькопрофільних установ. Приватизовані лікарні повинні були зберегти свій напрям. На отримані від приватизації кошти в тих закладах, які залишилися за державою або громадою, провели капітальний ремонт, деколи зі скороченням ліжко-місць і персоналу.

Другим етапом було визначення шести основних страхових компаній, які отримали для обслуговування по 2-3 райони країни на підставі конкурсу, взамін за можливість заробляти великі суми на обслуговуванні корпоративних клієнтів.

Вартість середнього поліса, що включає всі види медичної допомоги не більше ніж на 60 тисяч доларів, становить близько 20 дол. на місяць. У мене склалося враження, що сімейну медицину відокремлено від амбулаторної допомоги.

На початковому етапі 2004 року допомогу надавали Всесвітня організація охорони здоров'я та USAID (Агентство США з міжнародного розвитку – United States Agency for International Development) – незалежне агентство федерального уряду США, яке відповідає за невійськову допомогу США в більш ніж 100 країнах світу.

У медичний сектор залучено близько півмільярда доларів інвестицій. Грузини визнають, що якби не реформа Саакашвілі, то в Грузії ніколи не було б сучасних лікарень. Програма працювала так: приватні страхові компанії за підсумками конкурсу отримували під своє крило регіон і, відповідно, муніципальні лікарні. 7 років ніхто не міг змінювати їхнього профілю, проте вони повинні були побудувати в цьому регіоні клініки на певну кількість ліжок.

Якщо порівняти витрати держбюджету на утримання всієї системи охорони здоров'я до реформи і тепер, коли держава не утримує лікарні, а тільки фінансує страхові виплати, вони суттєво знизилися. Уряд Іванішвілі 2012 року трохи змінив систему – він фінансує планові операції і забезпечує безоплатну швидку допомогу. На сайті МОЗ є ціни всіх клінік. Наприклад, в одній лікарні видалення апендикса коштує 500 ларі, в іншій – 700, десь 900, 1200, 1500, 2000, 3000 ларі. Держава фінансує 70% середньої ціни двох найдешевших пропозицій, решту платить пацієнт.

Прибутку клініки достатньо для її модернізації. Стартова ціна центру хірургії, коли його купляв на аукціоні власник мережі клінік AVERSI Паата Куртанідзе, була 1 млн ларі. Під час торгів вона зросла до 2,1 млн ларі. В її модернізацію він вклав 1 млн дол., зате торік його чистий прибуток становив 2 млн дол. Тобто все, що він вклав, повертається дуже швидко, хоча і сам він цього не очікував. Лише в його власності є 24 клініки, в тому числі 9 госпіталів, і всі вони завантажені. Три з них було побудовано «з нуля».

Цікаво, що ніхто з працівників медустанов не отримує фіксованої зарплатні. Усім виплачують половину фіксованої зарплати плюс премію.

Лікування за кордоном держава не оплачує. Однак, наприклад, для лікування за кордоном дітей, хворих на рак крові, існує фонд, в який усі чиновники щомісяця перераховують 1 ларі зі своєї зарплати.

На запитання представників ЗМІ: «А як би ви реформували медицину в Україні, якби вам дали карт-бланш?» Паата Куртанідзе відповів: «Без реформи всього в державі не буде реформи медицини».

Якщо говорити безпосередньо про медичну реформу в Україні, то я почав би з того, що визначив би суму, яку держава може витратити на охорону здоров'я. Потім визначити, яку частку серед населення країни займають діти віком до 5 років, пенсіонери і малозабезпечені, чи вистачить наявних коштів на їхнє лікування. Й опісля цих розрахунків можна зрозуміти, скільки залишається коштів для лікування інших категорій людей. Виходячи з цього, обчислив би, яку частину витрат на медичні послуги держава може покривати – 80%, 70% чи менше. Робити медицину безкоштовною не можна, тому що пацієнт повинен контролювати витрати.

Зверніть увагу, не йдеться про створення додаткових структур з концентрації і розподілу державних коштів. В Україні є більше ніж 13 мільйонів пенсіонерів, 7 мільйонів дітей, а також високий рівень безробіття. З початку 2015 року вартість медичних послуг у середньому зросла на 5-35%, а ціни на медикаменти – аж на 86%! Отож є куди вкладати гроші.

Всесвітній банк готовий надати технічну та фінансову допомогу для проведення медичної реформи в Україні. Про це заявив координатор проектів Світового банку з питань розвитку людського потенціалу в Білорусі, Молдові та Україні Паоло Беллі. Є й інші, внутрішні та зовнішні джерела інвестицій у медичну галузь, яка прибуткова в усьому світі. А досвід маленької Грузії, яка перед початком реформ була бідною та й тепер є не дуже багатою країною, заслуговує на увагу.

Часто грузини скаржилися на «кругову поруку»: страховики відправляли їх лікуватися не до кращих фахівців, а у «свої» клініки. Були скарги на неправильну діагностику, внаслідок чого людина витратила весь ліміт на лікування хвороби, якої не було, а від реальної недуги доводилося лікуватися власним коштом. Окремі головні лікарі некоректно платять зарплату медпрцівникам з грошей страхових компаній, дуже рідко, але деякі висококваліфіковані лікарі відмовляються лікувати застрахованих хворих. Але навіть ці проблеми не перекреслюють загальний позитивний перебіг реформ медичної галузі в Грузії.

Фото автора

Станіслав РАЧКЕВИЧ, для Leopolis.news