Ми вже неодноразово повідомляли про перипетії навколо гуртка позашкільної освіти «Юні мисливствознавці», який має на свою роботу всі дозволи і програми, погоджені Міносвіти та іншими відомствами і установами. Нагадуємо, що гуманна й благородна ініціатива львівських науковців, лісівників і мисливців з навчання підростаючого покоління основам дбайливого ставлення до природи та іншим суспільно корисним й практичним знанням обернулась цькуванням, водоспадами брехні, розпалюванням ненависті й ворожнечі з боку так званих екоактивістів, які нахабно дозволяли собі втручатись в освітній процес, зокрема через ЗМІ…

Ініціаторами цькування стали деякі так звані «екологічні та природозахисні організації», зокрема ГО «Зелена сила» на чолі із А. Байло та ще ряд їм подібних. Згодом до них доєднався й КЕКЦ та особисто В. Борейко. Не відстає й депутатка Львівської обласної ради Д. Мамчур-Калинець, яка є членом комісії облради з питань освіти, науки та інновацій. Але будь-які спроби до відкритого діалогу і намагання поспілкуватись в присутності незалежних ЗМІ «активісти» відкидали та боягузливо ігнорували.

Гурток успішно відпрацював свій перший рік. Нині ж багато львівських мисливців, зокрема і керівник обласного екологічного центру, де й функціонує один з багатьох напрямків позашкільної освіти – гурток «Юні мисливствознавці» Михайло Казимир не словом, а ділом – на фронті захищають Україну.

Тим часом, благородна справа ентузіастів й справжніх Любителів природи знову зіткнулась з черговою хвилею брехні, образ, негативної інформації та скарг. Більше того, до нової інформаційної атаки, крім вже згаданих осіб, долучились й інші «природозахисні» організації, які користуючись нагодою, вирішили хайпанути на мисливській темі й облити їх брудом.

Тож чому так звані екоактивісти вкотре намагаються знищити унікальний для України гурток – просвіту, яка є популярною у країнах Євросоюзу і яка підтримується суспільством і владою?

– Наш гурток успішно пропрацював свій перший рік. Зараз у нас 12 хлопців і дівчат. У більшості сини та доньки нині діючих лісівників, мисливців, викладачів нашого університету. Тож можна впевнено сказати – це вже справжні лісові династії. І це ж ще експериментальний курс. Незважаючи на справжню інформаційну війну, терор брехні й цькування від провокаторів, гурток довів своє право на існування, – зазначає співведучий гуртка – викладач Львівського національного лісотехнічного університету, педагог із майже 20-річним стажем Павло Хоєцький. – Ми успішно закінчили перший навчальний рік. І коли ситуація дозволяла, відвідували з вихованцями лісові та мисливські господарства краю, спостерігали на власні очі нелегку роботу лісівників та єгерів, вчилися пізнавати таємниці й особливості лісівничої та мисливствознавчої справи. Чесно скажу, що у дітей очі горіли від цікавості та радості. Настільки вони вже закохані у природу, ліс, тварин!

Коли російські окупанти 24 лютого вдерлись на нашу землю, то саме мисливці, одними з перших взяли до рук зброю щоб боронити Україну. Тим часом гурток працює та виконує свою надважливу виховну місію. Готуючись до проведення другого року курсу ми знову стикнулись із цинічними заявами. Так звані екоактивісти заявляють, що, мовляв, у гуртку вчать «убивати тварин», виховують ненависть та інші нісенітниці. Брудні кляузи вони розсилають скрізь, де можуть. У своїх брехливих писульках, вони, як приклад розповідають про притравочні станції, де «у звірів вибивають зуби й цькують собаками». Я, як викладач предмета мисливського собаківництва, наголошую, що це абсурд і вигадки. Але поки брехня обійде пів світу, правду вже ніхто не захоче слухати.

Зараз робота гуртка тимчасово призупинена. Департамент освіти та науки Львівської обласної військової адміністрації розглядає ці скарги. А діти чекають й не розуміють, чому їм не дають можливості займатися улюбленою справою?

І ще одна реальність сьогодення. У гуртку вчать й суспільно необхідним навичкам поводження на природі, орієнтуванню у будь-яку погоду й час доби, розпізнанню їстівних та отруйних грибів, ягід, слідів тварин, вивчають визначенню та біології тварин, безпечному поводженню зі зброєю, азам надання першої домедичної допомоги при різноманітних травмах та пораненнях тощо. Чи варто пояснювати користь таких знань у нинішні часи не лише для мисливців, а й для усього суспільства? Але, як завжди, знаходяться ті, кому якісь ініціативи та благородні справи не до вподоби. У них свій інтерес – щось заборонити, чим вони демонструють суспільству свою діяльність і користь у надії отримати підтримку і дивіденди.

Лише з нашої кафедри нині на фронті вже двоє викладачів. Наші студенти навчаються на військовій кафедрі в Академії сухопутних військ. Так, усі захисники використовують набуті знання й навички задля захисту країни від жорстокого ворога. А де воюють чи хоча б волонтерять так звані екоактивісти? Чи для них війни не існує? Вони воюють у середині нашого суспільства, вносячи смуту і розбрат.

– Чергові інформаційні атаки на наш гурток – це цинічний, підлий і підступний удар в спину усім українським лісівникам та мисливцям, які зараз боронять Україну, – коротко прокоментував керівник комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді», кандидат сільськогосподарських наук Михайло Казимир, який нині служить у лавах ЗСУ. – Іншого пояснення, на жаль, я не можу знайти та зрозуміти. Бо замість всебічної підтримки тим, хто навчає підростаюче покоління, й боронити рідний край, ці «екоактивісти» знову займаються брехнею та вигадками та не соромляться говорити це вголос й заявляти про свою «правоту». Думку батьків, чиї діти займаються в гуртку, чомусь ніхто із цих «активістів» як тоді, так і досі не питає. Хотілось, аби суспільство врешті дало гідну оцінку цим діям і діячам.

Не розуміє чергових нападок на гурток й співавтор навчальної програми «Юних мисливствознавців», доцент кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету України, кандидат сільськогосподарських наук Іван Делеган:

– Так звані екоактивісти чомусь голосно заявляють, що, мовляв, в Європі мисливська галузь давно вже занепала і наближається до кінця свого існування. Це повне невігластво. Зокрема на офіційному сайті Європейського Союзу у розділі «Природа та біорізноманіття» зазначено – «Полювання – це діяльність, яка забезпечує значні соціальні, культурні, економічні та екологічні переваги в різних регіонах Європейського Союзу». Для прикладу візьмемо Німеччину, Італію, Францію або нашого сусіда – Угорщину, де нині масово функціонують дитячі «мисливствознавчі школи». Там дітей із шести-семи років цілком серйозно навчають азам мисливської справи, зокрема, безпеки поводженню зі зброєю. Школярі-першачки тренуються збирати-розбирати рушницю, вчать в ігровій формі теорію та практику, особливо безпеку. Коли подорослішають, роблять перші постріли у присутності досвідчених інструкторів, а згодом відточують влучність. Ось так зростає молоде, сучасне, покоління європейців, яке не знає, що таке браконьєрство, вміє захистити себе та родину, дбайливо ставитись до природи, знає культуру та традиції полювання, вміє вправно поводитись зі зброєю. І ці ази виховуються змалечку.

Ну і головний акцент – на кону поставлена доля й Незалежність України. І як на початку ХХ-го століття з найкращих мисливців Галичини, які змалечку вміли володіти зброєю, були створені перші українські військові підрозділи, які покрили себе невмирущою славою на полі бою та відстоювали країну, так і зараз історія повторюється. До речі, на Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії, на відміну від України у складі Російської імперії, людям було дозволено вільне володіння вогнепальною зброєю.

І не лише мисливською.

Генетично й спадково мисливець – це воїн! От у Польщі населення зараз масово проходить курси поводження зі зброєю, лісівничої та військової справи. І ніхто не посміє вигадати щось про «жорстокість». На жаль, певно, деякі «активісти» забули, що зараз йде війна. Недивно, що вони й у своїх агітках кажуть про це дуже обережно й сором’язливо. Не кажучи, що й раніше у своїх агітках активно використовували саме російські наративи.

Свою підтримку «Юним мисливствознавцям» уже висловили Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь, громадська організація «Українське мисливське товариство Тур» та ще ряд організацій. Вони надіслали офіційні листи до Департаменту освіти та науки Львівської обласної військової адміністрації з підтримкою гуртка та вимогою дати принципову оцінку всім намаганням псевдоактивістів закрити його роботу у воєнний час під брехливими приводами. Тож прогресивна наукова та мисливська спільнота України вірить у справедливість.