Складається таке враження, що цього року побільшало тих українців, які святкують Різдво Христове не традиційно 7 січня, а 25 грудня. Принаймні такий висновок можна зробити, споглядаючи дописи у найпопулярнішій в Україні соцмережі – Фейсбуці. Водночас основні українські церкви – Православна Церква України та Українська Греко-католицька Церква продовжують, як і було з часів діда-прадіда, вшановувати народження Ісуса Христа 7 січня.

То ким же тоді вважати тих українців-християн, які наперекір Українським Церквам, до вірних яких вони себе зараховують, вони самовільно переносять дату святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня? Ба більше, роблять це не тишком нишком, а виставляють на показ, агресивно підбурюючи до крамоли інших, а незгодних відразу зараховують до московських агентів!

До Другої світової війни таких на західноукраїнських землях називали латинниками. Оскільки, національність у ті часи визначалась віросповіданням, то греко-католики й православні вважались українцями, а римо-католики – поляками. Але були й такі собі покручі, тобто українці, які хоч і спілкувались українською мовою, зате сповідували римо-католицький (латинський) обряд, звідси і їхня умовна назва – латинники. Національна свідомість у латинників була слабко виражена, згодом більшість з них поступово прийняли польську ідентичність.

Тих, які порушують церковні канони називають відступниками або попросту церковними сепаратистами. Відхід від церковного календаря є одним з елементів такого відступництва. Це не безневинний крок. Це – не підпорядкування рішенням церкви. Для будь-якого права, особливо для церковного, характерні покарання за вчинювані порушення, включно з відлученням від церковної спільноти. Щоправда, під тиском обставин 18 жовтня 2022 року Православна церква України дозволила святкувати Різдво 25 грудня за новоюліанським календарем.

Такі, з дозволу сказати, ініціативи, щодо переходу святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня не сприяють єдності українців. Вони розколюють українське суспільство. Є замахом на українські споконвічні традиції, обрядовість та звичаї. Вони руйнують українську родину. Нищать національну свідомість і духовність.

Ці «ініціативи» не мають нічого спільного з відходом від московських впливів. Це підміна понять. Намагання відвернути увагу від основного ворога. Адже справжнім церковним відривом від Москви була б заборона московського патріархату в Україні, кримінальне покарання ієрархів УПЦ (МП) та їхня депортація з України. Розмова ж про те, що таким чином ми йдемо в Європу, насправді відгонить меншовартістю і невіглаством. Адже, географічний центр Європи знаходиться саме в Україні. А так колоритно, як святкують Різдво в Україні, не зустрінеш у жодній країні світу!