14-09-2023 11:072162
Все більше лунає заяв від представників 5-ти сусідніх країн ЄС про те, що заборона на імпорт української агропродукції буде пролонговано після 15 вересня. Спробуємо знайти вихід.
У квітні цього року Польща, Румунія, Словаччина Угорщина та Болгарія заборонили ввіз на свою територію українську пшеницю, ячмінь, ріпак та насіння соняшнику. До того ж було обмежено й транзит. Причиною стало, начебто, падіння цін на ці товари всередині вказаних країн. Після низки перемовин на дипломатичному рівні та погроз дзеркальних заходів з боку українських аграріїв транзит поновили, але додали бюрократичні обмеження. Власне ембарго мало завершитись 5 червня 2023 року, але його подовжили до 15 вересня 2023 року. У своєму рішенні Єврокомісія додала, що крайня пролонгація буде останньою. Але чим ближче до заявленої дати, тим більше сигналів отримує українська аграрна спільнота, що ембарго продовжать, але вже поза рішенням ЄС, від кожної з цих 5-ти країн окремо.
Ціна ембарго – програють всі
На сьогодні можна виділити два основні шляхи вивезення агропродукції з України: морськими (порти Великої Одеси та порти на Дунаї) та сухопутними. Останні прямують через країни ЄС у порти й далі в треті країни. З початку 2022 року Україна поставила на зовнішні ринки понад 85 млн тонн агропродукції. На морські шляхи припало менше половини цього обсягу – 32,5 млн тонн. Відповідно, сухопутними шляхами через сусідні до нас держави-члени Європейського Союзу було експортовано 50 млн тонн. Це, так звані, “Шляхи солідарності”, які були відкриті з боку ЄС для допомоги Україні експортувати в умовах повномасштабної війни. Крім того, торік Європарламент ухвалив безмитний режим з Україною, який триває і досі. На цьому тлі, незрозумілим залишається запровадження ембарго.
Ці обмеження створили несприятливі умови для торгівлі між Україною та ЄС. Ще влітку цього року Нацбанк України підрахував, що тільки наша країна втрачає до 300 млн євро щомісяця. Через заборону експорту страждали й переробники цих країн. Вони неодноразово виступали проти припинення імпорту, адже лишились великої частки сировини для вироблення продукції. Постраждали й надходження від транзиту, на який припадає переважна частка українських агротоварів. До речі, збільшення витрат на логістику в Західному напрямку настільки великі, що продукція для українських агровиробників часто торгується по собівартості. Тим самим трейдери намагаються покрити великі логістичні витрати.
Виходи з ситуації є і вже давно озвучені
Фінансування. Тому одним зі шляхів розв’язання проблеми може стати компенсація додаткових транспортних витрат. Це б дало змогу вивозити збіжжя у віддалені від нас порти Європи, які наразі є недовантаженими.
Дипломатія. Також існують суто дипломатичні важелі впливу. Наприклад, потрібно підняти перед Європейською Комісією питання про забезпечення безперешкодного транзиту українського експорту територією держав-членів ЄС, як це передбачено ініціативою “Шляхи солідарності”. Та нагадати про те, що Єврокомісія не мала наміру продовжити ембарго після 15 вересня.
Почекати. Економічних передумов для заборони імпорту Українських агротоварів немає. Здешевлення продукції в цих країнах не відбулося. Це доказують обчислення експертів Київської школи економіки. Вони, спираючись на дані Євростату, показали, що різниця між цінами у Польщі та в інших країнах ЄС залишилися тим ж, що й до війни. Тож обмеження є політичними. За дивним збігом обставин, восени цього року в низці заявлених країн ЄС мають відбутись вибори. Політичні сили, намагаючись отримати додаткові голоси виборців, шкодять й Україні, й економіці ЄС. Наприклад, у Польщі вже лунають заяви, що до вже заборонених агротоварів, потрібно додати малину та мед. Є великі сподівання, що після виборів ситуація може змінитись.
Дзеркальні дії. Ще до запровадження ембарго у Польщі групи мітингарів почали перекривати кордон з Україною. А для обмеження транзиту вводились додаткові перевірки та вимоги до української агропродукції. Але в цю гру можна грати вдвох. Держпродспоживслужба може посилити контроль за показниками якості та безпечності агропродовольчої продукції, що імпортується до України з окремих держав-членів ЄС. Вважаю, що й зі страйками українські аграрії не забаряться.
Міжнародні суди. Ситуацію, що склалась можна вирішити й у міжнародних судах. Заступник міністра економіки – торговий представник України Тарас Качка, в інтерв’ю Politico заявив, що Україна може подати позов до Світової організації торгівлі (СОТ), проти 5 країн-членів ЄС, якщо ті не скасують обмеження на експорт української агропродукції після 15 вересня.
Всі ці дії підпадають під характеристику “Торговельна війна”. Але не Україна її розпочала. А по повільним реакціям з боку української влади, можна сказати, що і не зацікавлена. Українські аграрні товари не несуть загрози для цих країн. Це можна бачити, як по цінових коливаннях, так і те, що переважна частка українського агроекспорту йде транзитом. Його важливо зберегти та не обмежувати.
Leopolis.news