Атака на Ізраїль призведе до руйнівних ударів по ХАМАСу, ще жорсткіших санкцій щодо Ірану та зменшення американської військової допомоги Україні. І єдиним бенефіціаром воєнної ескалації на Близькому Сході залишиться Москва.

Кремлівський замисел

В арабів з ізраїльтянами свої давні рахунки, тож конфлікти, що спалахують у регіоні, не завжди підбурені рукою Кремля. Проте не варто сумніватися, що такі російські партнери, як Іран і ХАМАС, координують співпрацю з Москвою.

РФ серйозно застрягла в Україні, але не слід вважати, що в Кремлі та російському Генштабі весь останній рік мовчки спостерігали за українським контрнаступом і не спробували організувати контрзаходів і відвертальних маневрів. Головними проблемами для господаря Кремля є західна військова допомога Україні та українська мобілізація. Останню росіяни з перемінним успіхом намагаються торпедувати, поширюючи зраду та пацифізм і розігріваючи ухилянтські настрої. Величезною допомогою Кремлю стали помилки чи піддавання на провокації працівників ТЦК, які засвітилися в мобілізаційних скандалах, побиттях рекрутів і силових затриманнях людей на вулиці, що також було колосальним репутаційним ударом для України в очах наших західних союзників і спонсорів.

Зігравши на експорті українського зерна через Польщу та зіштовхнувши між собою українських агровиробників і польських націоналістичних популістів, Кремль зумів вибити першу цеглину у фундаменті постачання зброї Україні через Польщу. Польські посадовці прямо оголосили про припинення експорту своїх озброєнь в Україну. Пізніше цю заяву було пом’якшено, однак очевидно, що польської воєнної допомоги тепер стане набагато менше.

Перемога прокремлівської партії Smer-SD на чолі з Робертом Фіцо та офіційна заборона президента Словаччини постачати озброєння до України стали другою вибитою цеглиною. Але найефективнішим ударом для Кремля було б викинути із цього ланцюга США як найбільшого постачальника найсучаснішої зброї.

Операція “Відвертання уваги”

Масований напад ХАМАСу на Ізраїль відтягне частину американської військової допомоги на Близький Схід і відверне увагу світової спільноти від України, що найбільше вигідно Москві. Несподівана атака понад 5 тис. ракет по ізраїльських містах, прорив ізраїльського кордону відразу в кількох місцях сотнями бійців ХАМАСу та “Ісламського джихаду”, захоплення кількох міст і висадження з повітря та з моря стали не лише неочікуваними для “Моссаду”, але й засвідчили високий рівень координації та підготовки вторгнення. Таке не могло відбутися без допомоги іранських чи російських інструкторів.

Уперше за 50 років в Ізраїлі запроваджено режим воєнного стану. Прем’єр країни Беньямін Нетаньяху вже заявив, що Ізраїлю буде потрібна “тривала й потужна кампанія”, тобто серйознавійськова допомога від Америки. Близькосхідна криза може суттєво послабити постачання найнеобхідніших для України озброєнь — американських систем ППО та далекобійних ракет — якраз у період нової фази російських атак по українській енергосистемі. Ті американські системи ППО, що мали боронити українські міста й електростанції, тепер можуть скеровуватися на захист Ізраїлю.

І якось абсолютно випадково розгортання бойових дій між ХАМАСом та Ізраїлем припало не просто на 50-річчя від початку війни Судного дня, але й на день народження Путіна. Любов кремлівського тирана до символічних дат є загальновідомою. Недарма російську опозиційну журналістку Анну Політковську, яка писала правду про війну в Чечні та злочини федеральних військ, вбили саме на його уродини — як подарунок диктатору.

Будь-які війни, у які буде втягнута західна військова і фінансова допомога, є критично важливими для Москви. Тоді Захід не зможе сконцентруватися на підтримці України, а в Кремля будуть розв’язані руки для продовження війни на виснаження, що її російський тиран вважає єдиним виходом із ситуації, у якій він опинився внаслідок провалу плану взяти Київ за три дні.

РФ давно підтримує тісні контакти з ХАМАСом і стала першою країною, окрім Ірану, яка на найвищому рівні приймала офіційні візити ватажків цієї терористичної організації. Іран є головним спонсором і куратором бойовиків ХАМАСу, а Росія та Іран зараз — близькі союзники. Скоординована гра двох ворожих до цивілізації режимів може розпорошити на різні світові регіони обмежений військово-фінансовий потенціал США, та ще й в умовах бюджетної кризи у Вашингтоні.

Нищівним ударом могло б стати розв’язання ще одного чи кількох конфліктів, учасники яких пов’язані з демократичним світом. Погрози й військова активність Китаю навколо Тайваню, запуски балістичних ракет або нова ескалація Північною Кореєю чи навіть спалах воєнного конфлікту в Західній півкулі — у Венесуелі чи в Мексиці — зменшать американську військову допомогу в декілька разів. Нещодавня заява в британській The Telegraph про те, що Британія зараз не має зайвих озброєнь, систем ППО та снарядів, які можна було б передати Україні, є інформацією з анонімних джерел військового відомства, але топові медіа ніколи не зливають абищо — це завжди певний сигнал від уряду для когось. У цьому разі — для України.

Висновки для України

ЄС не зможе надавати масштабної військової допомоги Україні, якщо американської зброї поменшає. А своїх озброєнь українська влада за багато років війни виготовила небагато. В умовах російських ракетних атак по військових об’єктах це робити пізно і складно.

Через скоординований напад ХАМАСу на Ізраїль тема російсько-української війни щонайменше на кілька тижнів вилетить зі світових медіа. Повернення “української повістки” можливе лише внаслідок нового приголомшливого воєнного злочину росіян чи в разі масштабного успіху на фронті будь-якої зі сторін. Українцям доведеться пролити більше крові, щоб Захід знову звернув на нас увагу і вирішив, що ми заслужили на додаткову допомогу для продовження боротьби.

Водночас атака на Ізраїль також засвідчила руйнування деяких усталених в Україні міфів. Ізраїль — це країна, яку аж ніяк не назвеш неготовою до війни: власне виробництво зброї, відома на весь світ розвідка, розвинена система мобілізації та призову резервістів, майже всі ключові політики — досвідчені ветерани збройних сил. І несподівано кілька десятків бойовиків ХАМАСу захопили місто Ашкелон, яке лише за 56 км від Тель-Авіва. Уже в перші дні кількість жертв становила тисячі. Фанатики завжди нападатимуть попри все, але завдяки підготовці Ізраїль принаймні не втратив п’яту частину країни.

Гарантії безпеки, іноземна військова допомога, двосторонні безпекові угоди зі США та іншими країнами не вберегли Ізраїль від війни. Так само й економічний розвиток не став на перешкоді охочим починати бойові дії. “Ізраїльська формула” взаємовідносин із Заходом дає країні не мир, а меч для продовження 75-літньої війни.

Для України було б добре досягти економічного рівня Ізраїлю, мати такий військово-промисловий комплекс і таку мобілізаційну систему, як у цієї країни, але не залишатися так само в геополітичній самотності. Щоб уникнути такого сценарію, Україні потрібно бути учасницею потужного оборонного союзу, а не самостійно боротися з агресором. А для цього українській владі треба вміти будувати відносини із союзниками так, щоб із Вашингтона, Лондона та Варшави не лунали негативні меседжі в бік України.