Серед постанов Дев’яносто п’ятої сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, що відбувся з 7-го по 18-е листопада ц.р. у Зарваниці, є пункт про необхідність нового офіційного перекладу УГКЦ Святого Письма українською мовою, що буде називатися «Київська Біблія».

Про це пише ZBRUC.

«Поблагословити початок роботи над новим офіційним перекладом УГКЦ Святого Письма українською мовою під назвою «Київська Біблія». Просити Отця і Главу УГКЦ створити команду перекладачів — спеціалістів з біблійного богослов’я для здійснення цього перекладу», – йдеться у тексті документу.

Постанова набирає чинності 1 грудня ц.р.

Донині є чотири переклади Біблії української мовою з мов оригіналу (гебрейської та грецької):

• переклад Пантелеймона Куліша та Івана Пулюя (після смерті Куліша сім книг Біблії допереклав Іван Нечуй-Левицький), вперше надрукований у Лондоні у 1903 році желехівкою (що страшно не сподобалося Нечуй-Левицькому і в жовтні 1907 року він написав листа до Британського біблійного товариства, щоб наступні видання були «по рукописям Кулиша и моим, с соблюдением правописания Кулиша»);

• переклад Івана Огієнка, вперше надрукований теж у Лондоні у 1962 році (критикований найбільше Євгеном Маланюком за побутовий регістр мови, який Олекса Горбач означив «враженням деякої балакучості», а «поетизовані» відхилення від «нормального» мовостилю перекладу – «характеристичними лиш для рос. мови», що «під її впливом і наші східньоукраїнські білінґвісти впроваджують його й до українщини»);

• переклад Івана Хоменка, вперше надрукований у Римі у 1963 році (отці-василіани, що були юридичними власниками тексту, віддали переклад вінничанина Хоменка на редагування мовній комісії, яка мала більше наблизити його до східного варіанту української літературної мови; це стало трагедією о. Івана, який вважав, що редактори та цензори спаплюжили його переклад і до кінця свого життя готував друге, виправлене, видання; власне основний закид о. Турконяка до цього перекладу полягав в тому, що його «мова була зросійщена»);

• переклад Рафаїла Турконяка, вперше виданий у 2020 році у Києві (під егідою Українського Біблійного Товариства, і який в УГКЦ зустріли доволі прохолодно).

У тому ж таки 2020 році було видано російсько-український паралельний переклад Валерія Громова з мов оригіналу, але виглядає, що український переклад значною мірою калькує російський, який був зроблений автором раніше.

Є ще, щоправда, два переклади з російського синодального перекладу РПЦ – Філарета (Михайла Денисенка) і Олександра Гижі, але, скажімо Британське біблійне товариство не визнає такі переклади: через це колись і не прийняло було перші спроби П.Куліша.

Підготувала Ольга Балух, Leopolis.news