Літературний пройдисвіт ниціє перед діяннями Андрія Івановича. Це ж треба підняти ціни на транспорт до найдорожчих в Україні і ще й вішати собі медаль за нечувану інновацію.

Гляньмо тверезо, що маємо. Профукано понад 6 мільйонів євро і, щонайменше, стільки ж планується профукати, бо легендарний е-квиток, про який у мерії теревенять уже 14 років, так і не введено.

Придбати квитки, як і раніше, можна у водія, або з банківського рахунку, тільки тепер це значно дорожче. Платити можна і оспіваним мером і його чиновниками ЛеоКардом, але це теж дорожче, ніж було до 11 грудня. Власне Леокард, який хтось безпідставно називає електронним квитком, по суті, єдина зміна. Не враховуючи ціни.

А повноцінний е-квиток нам знову обіцяють десь через рік. Тут Остап Бендер у захваті закочує очі, розуміючи, що в часи НЕПу його б за такі діяння і обіцянки вже би сильно били, можливо ногами. Але пану Садовому все сходить з рук, бо він не жулік якийсь, а інноватор.

І попри все, я таки вірю, що зручний електронний квиток за економічно обгрунтовану ціну у Львові обов'язково буде. Але й вірю у те, що вводити його буде вже інший міський голова. І, як християнин, дуже хочу вірити, що Андрій Іванович піде зі своєї посади не битим...