Ольга Паук, мисткиня, співачка, волонтерка із сонячної Каховщини, яка поділилась своєю історією творчого шляху та стійкості… Ольга розповіла про волонтерство в окупації, про поранення чоловіка та про виклики, які доводиться проходити і сьогодні…

«Мій творчий шлях почався у стінах Новокаховської музичної школи, де я навчалась на фортепіанному відділі та займалася вокалом. Талановиті педагоги привили мені особливу любов до музики, сценічної майстерності та співу. Навчання закінчила на «відмінно», – розповідає жінка.

З дитячих років Ольга мріяла про сцену та вокальну діяльність, була завжди активною, цілеспрямованою, проявляла себе у багатьох заходах: міських та обласних вокальних, інструментальних та літературних конкурсах і фестивалях. Перший раз як сольна вокалістка показала себе у новокаховському конкурсі вокального мистецтва «Смарагдове місто».

Її життєвий шлях є доволі цікавим та неординарним як для творчої людини. Вона закінчила Новокаховський електромеханічний технікум за спеціальністю «Бухгалтерський облік», після - Міжрегіональну академію управління персоналом та здобула кваліфікацію спеціаліста з фінансів та кредиту. На той момент відсутність вищої мистецької освіти не завадило Ользі розвивати свій творчий потенціал. Вона довгий час була керівником вокального гуртка в с. Кам’янка Каховського району та організовувала заходи різноманітних масштабів у Херсонській області. Також працювала як організатор, артист-вокаліст та солістка народної вокально-естрадної студії «Джерела» Новокаховського палацу культури.

Любов до мистецтва взяла верх. Тому згодом здобула кваліфікацію викладача музичного мистецтва, художньої культури та вокалу в Дрогобицькому державному педагогічному університет ім. Івана Франка. Протягом усього навчального процесу та роботи брала участь у вокальних і літературних конкурсах та фестивалях.

Не оминула талановиту жінку і тема війни, яка триває і сьогодні…

«Під час повномасштабного вторгнення, – розповідає мисткиня, – я перебувала із дітьми на рідній Каховщині. Там стала волонтером в окупації задля допомоги своїм містянам. Через півроку нелюдського жахіття, вибухів, обстрілів та терору зібрала волю в кулак та самотужки вивезла родину і дітей Софію та Анну-Марію на підконтрольну територію. Водночас чоловік був у лавах ЗСУ та знаходився у зоні бойових дій в с. Олександрівка Білозерського району Херсонської області у складі 28 ОМБР ім. Лицарів зимового походу. Отримав Орден за мужність ІІІ ступеня з рук В. Зеленського, медаль «За участь у бойових діях» та медаль «За незламність духу» . Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України з 2014 року. Після отриманих травм був на межі життя та смерті понад 9 діб. Але Бог змилувався…Наша любов стала ще сильнішою. Ми скріпили наш союз церковним шлюбом та народили третю доньку Соломію».

Сьогодні сім’я проживає у Миколаєві на Львівщині. Ольга очолює Миколаївський молодіжний центр, де вже зарекомендувала себе як творчий та ініціативний керівник.

«Нині я працюю керівником вокального гуртка Миколаївського будинку дитячої та юнацької творчості, -розповідає жінка, - виховую майбутнє покоління в інноваційних та патріотичних напрямках, спрямованих на формування особистості кожної дитини та як громадянина України з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей».

Крім волонтерської та творчої роботи жінка виховує трьох доньок.

«Мої донечки підтримують мої активності та беруть участь у різноманітних мистецьких конкурсах та заходах змалечку. Вони є учнями Миколаївської школи мистецтв та Будинку дитячої та юнацької творчості. Картини доньки Софії ставали неодноразовими призерами конкурсів та були представлені на виставках.», - зазначила Ольга.

Із болем вона розповіла і про свою «маленьку Батьківщину» - Каховщину, про важкі бої та надії на повернення наших територій.

«Мій рідний край, на жаль, і досі в міцних лапах окупантів. Тому наша сім’я і надалі тримає волонтерському фронт в ГО «Південь разом» (м. Нова Каховка). Дух патріотизму та віра в перемогу дає сили на цей вид діяльності. Ми працюємо, щоб допомоги ВПО та солдатам, які приймають бій на свої руки.

Підтримувати стійкість та внутрішню силу мені допомагає українська пісня, яка завжди супроваджувала українську націю у найважчі історичні моменти. Для мене це є джерелом натхнення, наша історія, велична спадщина, яку ми маємо нести з покоління в покоління, популяризуючи нашу ідентичність та унікальність. Доки живе наша українська душа - пісня та мова, доти окупанти не зможуть поставити на коліна нашу могутню і славетну націю» - закінчила свою розповідь Ольга.