Кабінет Міністрів 22 березня 2021 року своєю постановою №230 запровадив зміни у своїй попередній постанові №1236 від 9 грудня 2020 року, яка має довгу назву: «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

У постанові №230 уряд оприлюднив перелік обмежень під час антипандемічних заходів. На території регіонів, де буде оголошена так звана «червона зона», будуть введені додаткові обмеження, серед яких – заборона перебувати без захисних масок на території загального користування.

У статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено об’єкти, які належать до сфери благоустрою, а також до території загального користування.

Кодекс України про адміністративні порушення має статтю 44: «Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах». Із невідомого дива зазначену статтю з кримінальним відтінком доповнили статтею 44-3: «Порушення правил щодо карантину людей». Незрозуміло, яке відношення мають добропорядні громадян до наркоторговців, що їх помістили в одну статтю. Однак за відсутність маски у публічних місцях громадян штрафують за статтею44-3.

Спочатку були передбачені штрафи для пересічних громадян у розмірі від 17 до 34 тисяч гривень, а для посадовців – від 34 до 170 тисяч гривень. Згодом в уряді таки усвідомили, що більшості громадянам доведеться роками сплачувати штраф, а при цьому не їсти, не пити, не купляти одяг та не сплачувати комунальні послуги. Тоді статтю 44-3 доповнили пунктом 2, в якому розмір штрафів зменшили до 170 – 255 гривень.

А тепер про парадокс. У пункті 2, статті 44-3, в якому передбачений штраф від 170 до 255 гривень, чітко прописані визначення громадських місць, а саме – громадський транспорт, громадські будинки і громадські споруди. Саме у цих місцях за відсутність маски може бути складений протокол і накладений штраф у межах від 170 до 255 гривень. Всі решта громадські місця, які в постанові №230 перечислив уряд (парки, лісопарки, гідропарки, пляжі, сквери, площі, бульвари, кладовища тощо) підпадають під дію пункту 1 статті 44-3, яку не відмінили. А це означає, що як тільки людина пішла на кладовище віддати шану покійним родичам і в глибокій скорботі забула про маску, їй загрожує штраф від 17 до 34 тисяч гривень. При умові, щоправда, що ця скорботна особа не посадовець.

Юристи стверджують, що тепер запроваджені два юридичні визначення: «територія загального користування» і «громадські місця». Якщо поліцейські, про яких не говорив хіба той, хто не мав нагоду ознайомитись із їхньої компетентністю, вирішать скласти протокол на правопорушника, яким визначенням вони будуть послуговуватись? Тим, мабуть, яке передбачає більші штрафи.

На правовий нігілізм Кабінету Міністрів вказує і той факт, що постанова №230 була прийнята через майже два місяці після рішення судді Житомирського суду Ніни Янчук про невідповідність урядової постанови №1236 від 9 грудня 2020 року із нормами Конституції України.

Суддя відзначила, що обмеження прав і свобод громадян може бути здійснене виключно законним актом, який ухвалює Верховна Рада. Підзаконний акт №1236 (як також і постанова №230) є грубим порушенням статей 1, 3, 6, 8, 19 і 64 Конституції України. Зокрема, є порушенням запровадження окремих положень у постанові Кабінету Міністрів України у вище згаданому підзаконному акті «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Суд дійшов висновку, що станом на сьогодні нема підстав для адміністративної відповідальності для осіб за порушення правил карантину, тому що карантинні обмеження були запроваджені із порушенням правових норм Конституції України.

Взявши на основу цю постанову Корольовського районного суду Житомира (справа №296/9104/20 від 27.01.2021) адвокати у судах почали відстоювати інтереси своїх довірителів стосовно захисту їхніх конституційних прав. Адвокати наполягають, що чи носити маску для особистого захисту, чи не носити її, кожен для себе вирішує сам, однак нав’язування обов’язково носіння маски є недопустимим.

Окрім того, стаття 3 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачає, що «фінансування санітарних і протиепідемічних заходів, а також програм забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, інших програм, спрямованих на профілактику захворювань населення, здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, а також позабюджетних коштів».

На практиці не означає, що як тільки поліція зупиняє громадян, щоби оштрафувати їх за відсутність маски, громадяни мають право або покликатись на постанову Корольовського районного суду Житомира, або вимагати у поліцейських забезпечити їх засобами індивідуального захисту на підставі Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». І в першому, в другому випадку поліцейські (а це здебільшого патрульна поліція) будуть збентежені, вони не звикли, що повинні надавати послуги з індивідуального захисту окремо взятим громадянам.

Після потужної хвилі громадського обурення у Міністерстві охорони здоров’я внесли зміни в урядову постанову №230 від 22 березня 2021 року. Нові запроваджені зміни від Міністерства охорони здоров’я скасували вимогу носити маски у парках і скверах. Водночас носіння масок є обов’язковим у закладах охорони здоров’я та освіти, підземних переходах, зупинках громадського транспорту та інших територіях загального користування, якщо неможливо дотримуватись між людьми фізичної дистанції не менше 1 метра.

Ярослав Левків,

приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news