Переглядаючи архіви, випадково натрапив на свої старі дописи, серед яких навіть на сьогоднішній день знайшлось кілька актуальних, особливо якщо взяти до уваги недавні заяви путіна про розміщення в білорусі за домовленістю з лукашенком тактичного ядерного озброєння.

Цей матеріал було підготовлено мною ще у 2009 році. Вже не пригадую, за яких причин його не опублікував, але виглядає так, що в обставинах сьогодення буде доцільно оприлюднити. Можливо, навіть, з метою показати важливість аналітичних підходів в моделюванні прогнозів, від яких так енергійно та систематично відмахуються наші публічні та політичні особи.

Фінансова криза та криза моралі, що панує в головах людей мало не всієї планети, конкретно б’є по мізках. Очевидно, така ситуація породжена власне боротьбою за такий обмежений життєвий простір. І то за будь-яку ціну. А як ще розцінювати нам, сусідам, бажання росіян наносити превентивні ядерні удари? Не будуть ж вони «стримувати» або «примушувати до миру», в’єтнамців чи еквадорців.

Президентові росії до кінця цього року має бути передано на затвердження проект нової військової доктрини цієї країни. Причина? Військова доктрина від 2000 року, як стверджують російські політики, вже безнадійно застаріла, а особливо в частині застосування деяких видів озброєнь та обґрунтування таких дій. За цим документом Росія має право застосовувати ядерну зброю у випадку, якщо проти неї або союзників застосовується ядерна зброя, або зброя масового знищення, а також у критичних випадках агресії з застосуванням звичайних озброєнь.

Нова військова доктрина Росії дещо зміниться особливо в частині, що стосується застосування ядерної зброї. Власне таку новину сповістив світові секретар Ради безпеки росії Микола Патрушев: «У неї увійдуть зміни положень з точки зору можливостей нанесення ударів превентивних, ядерних».

Сама доктрина розробляється на підставі Стратегії національної безпеки РФ, затвердженої у травні 2009 року. Саме тоді вже було озвучено, що нова доктрина має бути відповіддю на найактуальніші питання стосовно безпеки росії, включаючи право застосування ядерної зброї, як інструменту стратегічного стримання.

Особливо шокуюче це звучить у ситуації надання Держдумою росії права президенту росії одноосібно приймати рішення про застосування військової сили поза межами РФ. Після всього цього просто банально звучать слова деяких українських політиків про те, навіщо нам Збройні сили, кому ми потрібні і хто взагалі має наміри на нас нападати.

То ж запитання по кому рашисти завдадуть свій перший превентивний ядерний удар і надалі залишається актуальним та відкритим.