Дискусії про те, якою має бути мобілізація і демобілізація, вирують з самого початку віроломної агресії путінського рашистського режиму проти України. Тут має бути визначена певна оптимальна дійсність, що забезпечить незворотність нашої Перемоги.

25 грудня Кабінет Міністрів подав у Верховну Раду законопроект про внесення змін до законодавства для удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби.

Окрім запровадження та уточнення мобілізаційних процедур, законопроект покликаний мобілізувати до Збройних Сил України додатково 500 тисяч людей.

Важливо розуміти, що нам з одного боку потрібне боєздатне військо, спроможне викинути ворога з окупованих територій. А з іншого – має бути надійна економічна основа, що забезпечує діяльність усієї держави та нашої Перемоги.

Щоб зрозуміти, про який паритет йде мова, наведемо кілька цифр.

На початку листопада Верховною Радою прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з прибутками 46,5 млрд дол. США та видатками на рівні 88,2 млрд дол. США. Тобто видатки вдвічі більші за прибутки. Міжнародну фінансову допомогу очікують на рівні 41,5 млрд дол. США.

На сектор оборони і безпеки заплановано витратити 44,5 млрд дол. США, що відтак становить 22,1 % ВВП, або фактично 100 % доходів бюджету України!

Для порівняння: визначимо, якими фінансовими ресурсами оперує агресор. В середньому ворог на військові дії витрачає 300 млн дол. США на день, за рік це на рівні 110 млрд дол. США.

В середньому від продажу нафти та нафтопродуктів рашистський бюджет у 2023 році отримував 15 млрд дол. США, що за підсумками року складає 180 млрд дол. США.

Отже, підсумуємо викладене порівнянням деяких цифр.

Україна витрачає на безпеку та оборону практично 100%, всю прибуткову частину бюджету – 44,5 млрд дол. США.

Рашисти отримують від продажу нафти 180 млрд дол. США, що становить третину прибутків їхнього бюджету. З них на агресію витрачають 110 млрд дол. США, що орієнтовно становить 20 % дохідної частини бюджету.

Узагальнено витрати на одного військовослужбовця в Україні складають 30 тис дол. США на рік. Якщо мобілізувати до війська 500 тис. осіб, то на рік це становитиме додатково приблизно 15 млрд дол. США.

Більше того, проєкт закону встановлює термін служби – не менше 36 місяців (3 роки). Зазначається це у п. з) статті 26 «Звільнення з військової служби» урядового законопроекту:

Бойові дії станом на початок 2024 року ведуться вже майже два роки (22 місяці). Тобто з економічної складової вилучаються рекрути працездатного віку. Якщо взяти до уваги, що осіб після 60 років до війська взагалі не залучають, зважаючи що стан здоров’я далеко не найкращий, то виходить, що 57-річний чоловік має відслужити 36 місяців (3 роки) на рівні, наприклад, з 30-річним, щоб отримати право законно демобілізуватись.

Можливо, доцільно враховувати вікові градації і співвіднести це з «коефіцієнтом корисної дії». Відтак як пропозицію п. з) проєкту закону внесеного Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби» викласти в такій редакції:

у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) — у разі безперервної служби під час дії воєнного стану:

- особи, які не досягли п’ятдесятиоднорічного віку протягом 30 місяців;

- особи віком від п’ятдесяти одного до п’ятдесяти п’яти років протягом 24 місяців;

- особи віком від п’ятдесяти п’яти до шістдесяти років протягом 18 місяців;

- обмеженопридатні, не залежно від віку протягом 18 місяців;

Це, по-перше, сприятиме відчуттю справедливості, що держава шанує своїх громадян та воїнів і справедливо відноситься до кожного. По-друге, зменшить навантаження на державний бюджет на рівні 3 млрд дол. США, по-третє – дасть можливість залучити в економічну систему найбільш досвідчених та витребуваних патріотично орієнтованих фахівців. По-четверте, буде створено зрозумілі правила взаємодії між державою та громадянином. І по-п’яте: навіть якщо чисто гіпотетично уявити, що буде залучено 500 тисяч новобранців, то де ж узяти кошти на їхнє утримання?

Очевидно, що потрібно розробляти кардинально інші підходи та стратегічні напрямки, аніж просто взяти курс на те, щоб відправити до війська додатково сотні тисяч осіб. Але про це – вже в наступних публікаціях.