Це означає, що в кожній області в Україні запрацюють центри реабілітації та паліативної допомоги, яких нині критично не вистачає, повідомляє прес-служба Міністерства охорони здоров’я.

У центрах діти зможуть проходити фізичну, медичну, соціальну, психологічну реабілітацію та корекцію, отримуватимуть паліативну допомогу. Допомога надаватиметься як стаціонарно, так і амбулаторно. Водночас новостворені центри не перетворяться на інтернати, адже допомога дітям надаватиметься в присутності батьків або людей, які їх замінюють. Оплачуватиме такі реабілітаційні послуги Національна служба здоров’я України.

Крім того, можна буде проконсультуватись у фахівців центру чи пройти лікування амбулаторно.

У новостворених центрах навчатимуть батьків, опікунів, членів сім’ї та людей, які беруть участь у догляді за дитиною. Вони вчитимуться доглядати за дитиною, враховуючи її стан здоров'я, фізичний та психічний розвиток.

Головна мета такої трансформації - своєчасна і якісна медична допомога. Зараз в Україні недостатньо закладів, де дитина може отримати якісну реабілітацію. Від моменту направлення в реабілітаційний центр до початку лікування проходить близько року – втрачається цінний час, стан дитини погіршується, а через це реабілітація проходить значно довше і з гіршим результатом.

Паліативну допомогу за державний кошт діти отримують на рівні відділень лікарень. Цього ресурсу недостатньо, адже за даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), паліативної допомоги в Україні потребують до 70 тис. дітей щороку.

Нині у 751 закладі інституційного догляду та виховання дітей перебувають понад сто тисяч дітей. 38 із таких закладів належать до сфери управління МОЗ – це будинки дитини, в яких живуть діти до 3 років. Саме ці будинки дитини трансформують у центри реабілітації і паліативної допомоги. Лише 8% дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду та виховання дітей по всій Україні мають статус дітей-сиріт, всі інші мають батьків або родичів, які офіційно не позбавлені батьківських прав. Це означає, що 92% дітей мають батьків чи опікунів і можуть зростати у середовищі, яке сприятиме здоров’ю та розвитку, отримуючи реабілітаційні послуги за потреби.

Велика перевага трансформації саме будинків дитини в тому, що в усіх є достатня кількість кваліфікованого медперсоналу. Всі заклади мають реабілітаційне обладнання, більшість - басейни і сенсорні кімнати і не потребують додаткового фінансування, щоб надавати якісні послуги громадам. Але ці послуги доступні лише для дітей, які в цих закладах перебувають. Через стару неефективну систему діти, які потребують реабілітації і живуть в сім’ї, не мають доступу до потрібних послуг.

Світова практика і затверджена Урядом Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017 – 2026 роки передбачає перехід на систему, яка забезпечить догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Адже діти мають рости у сім’ях, а якщо такої можливості немає, то в умовах, наближених до сімейних.

Leopolis.news