Бурхливий конфлікт навколо українського зерна зразково псує відносини між Польщею та Україною. Додайте до цього факт затримки з наданням Україні військової допомоги Заходом, і зрозумієте, наскільки важливим є польсько-українське партнерство. Гасло «За наше та ваше майбутнє» потребує спільного втілення Варшавою та Києвом.

Роль Польщі як надійного українського тилу, транзитного пункту для мільйонів біженців та надійного прихистку для сотень тисяч громадян України давно непокоїла і дратувала Москву. Звідси конструкції про наміри Варшави «отримати компенсацію у вигляді трьох західних областей», які дозволяли собі озвучувати шеф російської розвідки Наришкін та навіть сам Путін. Є аргументоване припущення, що Кремль знайшов спосіб впливу на ситуацію, практично залишаючись за лаштунками.

Рефлексивне управління ситуацією – одна з улюблених геополітичних розваг Кремля. Спостерігати начебто збоку, але вкрай зацікавленим поглядом за перебігом подій у відносинах між двома стратегічними партнерами – очевидне задоволення. У РФ добре навчилися використовувати на власну користь особливості та нюанси демократії, перетворювати її механізми на перепони у важливих процесах у країнах «золотого мільярду». Спалах кризи у польсько-українських відносинах видається невипадковим.

Представник «Конфедерації» Рафал Меклер із доволі чітким розрахунком розпочав акцію з блокування автоперевезень на початку листопада. Після перемоги коаліції «Громадянської коаліції», «Третього шляху» та PSL на парламентських виборах уряд Моравецького працював останні тижні. Навряд чи правоохоронці хотіли демонструвати надмірний ентузіазм у розблокуванні переходів. Натомість морально-психологічний ефект від блокування перевезень виявився сильнішим за економічні збитки: в Україні побачили, що поляки можуть бути не лише гостинними та емпатичними. У Польщі ця блокада не знайшла належного відображення у медіа, більше зайнятих процесом формування нового уряду та різдвяними клопотами.

Висипане 11 лютого на полотно дороги зерно, вирощене в Україні (до нього теж дотичний Меклер) нагадує посівну кампанію на місцевих виборах. Так, 7 квітня у Польщі обиратимуть місцеву владу, і результати цього волевиявлення можуть бути не менш важливими за парламентські вибори. Надто багато символів і бенефіціарів у цього прояву дрібного хуліганства, якщо підходити за формальною ознакою. Ситуація розгортається за негативним сценарієм, і вже у прикордонному Дорогуську кричать «Українці, забирайтеся додому». Уявити собі, що правоохоронці прискіпливо поставляться до польського політика, який завдає шкоди Україні, можна, але доволі складно. У кожної Феміди на очах може бути пов’язка кольорів національного прапора, і це не є великою таємницею.

Звертають на себе увагу декілька показових фактів. Блокувальники ще з кінця 2023 року намагалися з’ясувати, де та які саме військові вантажі були у тисячах фур, які накопичувалися на кордоні. Зараз вони відверто блокують вантажівки з військовим вантажем. При цьому причина блокування – вплив українського зерна на польський ринок – є відверто надуманою, адже у Польщі продовжує діяти ембарго на ввезення декількох категорій українських товарів, запроваджене ще урядом Моравецького у 2023 році. Уряд Туска його продовжив без жодних вагань. Взагалі у питанні експорту-імпорту зерна варто утримуватися від швидких оцінок: ринок цей непростий, і є великий ризик видати бажане за дійсне, наводячи промовисті цифри.

Є ще один момент, який виглядає показовим. У соціальних мережах польського прикордоння останнім часом помітно активізувалися тролі, які розповідають про «молодих українських чоловіків, які замість війни заробляють гроші на поляках». Практично дзеркально в українському сегменті соцмереж поширюються тези про великі агрохолдинги, які продають зерно та не повертають гроші в Україну. Інтенсивність цих дописів дозволяє припустити невипадковість їх появи.

Доручення Володимира Зеленського в одному зі щоденних телезвернень прем’єру Денисові Шмигалю «переговорити з польським колегою» навряд чи призведе до бажаного результату: Дональд Туск – надто досвідчений політик, щоби піти на «жертву якості» за 7 тижнів до місцевих виборів. Тим часом криза у польсько-українських відносинах поглиблюється, і це потрібно не лише констатувати, але і діяти. Спробую запропонувати алгоритм можливих кроків:

- Продемонструвати обопільну політичну волю до проведення діалогу на проблемні теми польсько-українських взаємин (зерно – далеко не єдина з них)

- Розповісти громадянам Польщі й України про структуру АПК наших країн і відмінності поміж ними, спираючись на думку експертів, а не емоції

- Просувати проблему із блокуванням транзиту до польського медійного простору спільними зусиллями зацікавлених українських акторів та наших польських друзів, яких чимало

- Усвідомити й артикулювати публічно зацікавленість Кремля у погіршенні польсько-українських відносин

- Створити неформальну групу #ІнфоУнія для реагування на виклики в інформаційному середовищі Балто-Чорноморського регіону.

Євген МАГДА, Інститут світової політики