Державний календар на 2024 рік містить 11 святкових днів, з них 2 – пережитки радянського минулого: 8 березня - Міжнародний жіночий день і 1 травня - День праці.

Напередодні 8 березня доречно вкотре наголосити на причинах живучості “міжнародного жіночого дня”. Це свято перекочувало до нас з часів радянської окупації, коли воно знаменувало видатні заслуги радянських жінок в комуністичному будівництві, а отже містить різко негативне політичне забарвлення.

Проте нащадки окупантів, які втримали владу в незалежній Україні, вирішили зберегти його, наділивши новим неполітичним змістом, мовляв, це - свято жінок і весни. Але при цьому принципово залишили стару дату – 8 березня! Хоча календарна весна починається з 1-го, а не з 8-го березня, та й для жінок маємо кращу для пошанування дату – День матері (друга неділя травня).

Щодо міжнародності цього свята - все виглядає доволі сумнівно. Адже святковим і одночасно вихідним днем 8 березня визнано лише у 25 зі 195 країн світу, а саме: колишніх республіках СРСР (без балтійських держав), Кубі, Чорногорії, в азійських країнах - Афганістані, В’єтнамі, Камбоджі, КНДР, Монголії та африканських країнах - Анголі, Гвінеї-Бісау, Еритреї, Замбії, Кенії, Уганді.

Історія цього свята бере свій початок від 8 березня 1857 року. Тоді у Нью-Йорку (США) американські текстильниці виступили з вимогами за рівну оплату праці з чоловіками. За іншою версією – це були не текстильниці, а повії, які вимагали виплатити морякам зарплатню аби останні розрахувались за їхні послуги. Подібні акції повторились і 8 березня 1908 року.

Визнати 8 березня Міжнародним жіночим днем вперше запропонували німкені єврейського походження - Клара Цеткін і Роза Люксембург на Другому світовому конгресі соціалістичної партії (Копенгаген, 1910). Подейкують, що тоді ж соціалістки закликали усіх європейських повій до масових протестів з вимогами створення їхніх професійних спілок.

8 березня 1917 року жінки в Петрограді та інших містах по всій Російській імперії вийшли на демонстрації, вимагаючи “хліба і миру”, що призвело до початку Лютневої революції й повалення самодержавства. Ця дата може вважатися зародженням Міжнародного жіночого дня.

Джерела цього жіночого свята сягають глибини віків і тісно пов’язані з історією виникнення веселого єврейського свята Пурим, яке відзначається у березні (дата змінна, скажімо, у 2023 році святкували 7 березня). Пурим (від слова - жереб) присвячений порятунку євреїв від винищення в Перському царстві 2500 років тому. Ця історія описана в старозавітній книзі Естер. Звідси довідуємось, що V ст. до н.е. під час перебування юдеїв в перському полоні юдейська повія (гаремна наложниця) Естер, любощами та хитрощами схилила на свою сторону царя Ксеркса і добилася передачі зброї від військових полоненим. Озброєні юдеї за одну ніч втопили в крові Перське царство, вирізавши без розбору 75 811 персів (молодих, старих, чоловіків, жінок, дітей, і навіть немовлят). Перського воєначальника Гамана юдеї спочатку задушили, потім повісили й відрізали вуха. Тому у свято Пурим обов'язковою є юдейська ритуальна випічка "гоменташі" (вуха Гамана).

Цікаво, що 8 березня - це той самий день, що і 23 лютого, з різницею в 13 днів між "юліанським" і "григоріанським" календарем. Щоб зберегти святковий настрій з 23 лютого по 8 березня (період Пуриму), Рада народних комісарів РСФРР на 23 лютого (по новому стилю) впровадила чоловіче свято – День РСЧА (Червоної (згодом - Радянської) Армії).

“23 лютого” – позбулись, на черзі – покінчити з “8 березня”!