Володимир Ропецький — український скульптор, художник-монументаліст, живописець та графік, член Національної спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України, педагог, доцент Української академії друкарства, громадський та політичний діяч, активіст лемківського руху.

Народився 11 листопада 1953 року в сім'ї Ропецьких Адама та Параскевії (з дому - Кусик), депортованих у 1945 році з Лемківщини (тепер - Польща) до УРСР, в село Федорівку, Іловайського району, Сталінської області (нині - Донецька обл.). Через рік батьки виїхали на захід України з надією, що повернуться на Лемківщину, але радянська влада не пустила. Сім'я Ропецьких поселилися в селі Маринопіль (нині - Маріямпіль) Галицького району, Івано-Франківської області.

Закінчив Косівський технікум народних художніх промислів (1974) та Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва (1979, нині – Львівська національна академія мистецтв).

Від 2004 працює доцентом кафедри книжкової графіки та дизайну друкованої продукції Української академії друкарства. У 2009 був директором Львівського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи.

Автор багатьох успішних творчих проєктів, зокрема, пам’ятників: Т.Шевченку - в Золочеві та Чорткові, депортованим українцям з Польщі - в Самборі. Загалом – 1200 творів різних видів та жанрів образотворчого мистецтва та 800 скульптур малих форм, монументальної та меморіальної пластики.

З 1989 по 1992 рік був активним учасником громадської організації «Народний Рух України» у Львівській Спілці художників України. З 1989 року брав активну участь у «Товаристві Української мови» у Львові. З 1999 по 2010 рік він очолював Львівську обласну організацію Всеукраїнського товариства «Лемківщина», з 2007 по 2011 рік - Світову Федерацію Українських Лемківських Об'єднань. З 2012 року – член УРП. Був членом Центральної Ради УРП.