Цьогоріч на саме Різдво 25 грудня міста в Україні заполонили чомусь не дідухи – українські різдвяні прикраси з колосків, символи Роду, а менори – юдейські ханукальні дев’ятисвічники. Виявляється, що у 2024 році початок юдейського свята Хануки збігається з початком Різдва за григоріанським календарем, на який торік перейшли християнські церкви в Україні. Водночас влада в Україні віддала перевагу не вшануванню українського Різдва, а єврейській Хануці.

Природно, що чимало українців обурились такою релігійною політикою влади, й зокрема, Президента В.Зеленського, який того дня приймав у себе не ієрархів українських церков, а духовних лідерів єврейської громади та керівників юдейського кагалу в Україні. Адже, згідно із соціологічними дослідженнями 87,2% населення України сповідують християнство, а юдаїзм – лише 0,1%.

Але подивимось на проблему з іншого боку, по філософськи. Позаяк палиця має два кінці, так і у масовому встановленні менор на Хануку, окрім негативного є й позитивний фактор. Ці менори є лише свідченням не омріяного, а реального стану речей в Україні і того, хто в хаті господар. Недарма саме свято Ханука присвячене перемозі євреїв у повстанні в окупованій Юдеї 167 року, бо до того юдеям “не вільно було ні суботу святкувати, ні дотримувати прадідівських свят, ба навіть і юдеєм називатися”.

Обурюватись потрібно було тоді, коли тодішній Президент Л.Кучма започаткував олігархат або клан злодіїв в законі, які розграбували національні багатства й заволоділи незліченними статками, взявши під контроль найкращі надра, банки та підприємства. Й за дивним збігом обставин серед олігархів, разом із зятем В.Пінчуком, здебільшого виявились одні євреї (І.Коломойський, Г.Боголюбов, К.Жеваго, Д.Фірташ, брати Суркіси тощо).

Обурюватись потрібно було тоді, коли здобутками Революції Гідності скористався єврей О.Турчинов, який очолив Верховну Раду України й став в.о. Президента. Він же посприяв тому аби з допомогою євреїв-олігархів став Президентом П.Порошенко. Подейкують, що П.Порошенко також єврей, чи не тому він взяв собі головами адміністрацій євреїв Б.Ложкіна та І.Райніна.

Обурюватись потрібно було тоді, коли Президент П.Порошенко їздив до Ізраїлю і просив вибачення у кнесеті за вигадані ним злочини українців перед євреями. Але хоча й П.Порошенко приховував своє національне походження, то його злочинна політика таки привела до того, що Президентом (від безальтернативності) обрали іншого єврея В.Зеленського – за принципом, де борються два євреї обов’язково перемагає єврей. В.Зеленський ж своєю чергою одним з невідкладних законів пропхав через парламент закон про міфічний антисемітизм.

А тепер потрібно не обурюватися, а передусім усвідомлювати, що відбувається в Україні. І про це нам має постійно нагадувати свято Хануки разом з лісом менор. Й на наступних виборах на посаду Президента України обирати ТІЛЬКИ етнічного українця з діда-прадіда, вихованого в патріотичному дусі, доброго організатора й управлінця, чесного та порядного політика. Тоді й не доведеться обурюватися денаціоналізацією, зросійщенням, юдеїзацією, війнами, корупцією та іншими негараздами. І оживе добра слава, слава України!