«Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу!». Такі пісні-замовляння на тепло та добре літо виконували наші пращури на Стрітення, коли Зима зустрічається з Літом.

З приходом християнства це свято набуло іншого змісту. Прадавнє заклинання вогню трансформувалось в освячення свічок. А саме свято отримало назву Стрітення Господнього - в пам'ять про принесення до Єрусалимського храму немовляти Ісуса Христа його батьками, де вони зустрілись зі святими Симеоном та Анною. Ця подія відбулась на 40-й день після Різдва, тому й вшановується 2 лютого.

Сьогодні, як завжди, уважно вслухався у зміст літургійної проповіді священника УГКЦ з Храму Пресвятої Богородиці у Львові. Те, що там «намолов» цей піп, бо священником називати його язик не повертається, не полишає дивувати. Він почав з того, що найбільшим гріхом вважається дотримання прадавніх народних традицій. І що того дня немовля Ісуса Христа принесли у храм для обрізання (ну два обрізання – це вже занадто, адже перше вже було 1 січня). Й тут же приплів «Послання до євреїв», аби наголосити, що наш Господь походить від Юди. А потім договорився до того, що Україна – це новий Ізраїль. Після чого Ізраїль з його уст святився декілька разів. Не проминув цей, з дозволу сказати, отець й сучасної тематики. В його розумінні категорично не допустимо критикувати нинішню владу (ну, звісно, вся влада від бога - просто святе сімейство), бо в іншому випадку такі люди (звісно, страшні грішники) розхитують державний човен на догоду нашим ворогам. Ну, а поширення т.зв. «іпсо» (а судді хто?) – взагалі, за висловлюванням попа, тягне на смертельний гріх. Виходить, що на догоду цьому попові, маємо толерувати злодійство й продажність влади, чи ба більше, підняти білий прапор перед ворогами, як наполягав сам папа Римський?

«Нас весна не там стрічала, і не ті пісні співала, ти стріляв зі скоростріла, я набої подавала!»

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!