Ухвалений нещодавно Закон про мобілізацію не вирішує питань, пов ʼязаних з демобілізацією. А це є на практиці одна з ключових проблем, які сьогодні хвилюють військових та їх родини, особливо, якщо вони вже служать понад 2 роки – коли вони врешті повернуться додому, поки не знає ніхто. І вочевидь така ситуація суттєво впливає на процес мобілізації, адже людина покидає свою родину на невизначений термін. Чому так та що з цим робити говоримо з відомим юристом Олегом Мициком, який, зокрема, спеціалізується на питаннях захисту прав військовослужбовців.

Головком ЗСУ Олександр Сирський нещодавно заявив, що регулювати питання демобілізації має окремий закон. І тут у мене постає питання: а чому це не можна було врегулювати в рамках Закону про мобілізацію, адже це взаємопов’язаний процес?

Можу зробити тільки логічне припущення: щоб зробити витік з озера, то треба бути впевненим у тому, що буде приток в озеро, інакше воно обміліє. Тож припускаючи, що у багатьох людей тоді виникне право на звільнення, цей закон винесуть в окрему процедуру, оскільки тут була найбільша полеміка.

Цей закон мав прийматись одночасно, але держава злякалась, що мобілізація провалиться, але не буде притоку людей. До речі, в закон внесли положення про звільння за сімейними обставинами, що призведе до значного відтоку військових.

Зокрема, до мене зверталось багато людей, які до 18 травня не мають права на звільнення. Отже особа, яка має право на відстрочку через наявність у неї трьох дітей, якщо вона була мобілізована в першій хвилі, потрапив під Сєвєродонецьк , тепер хоче звільнитись, а в Законі нема такого права.

Або, приміром, третя дитина народилась через місяць після його мобілізації. Цю зміну внесли через півроку, і люди отримали право звільнятись. Тепер контрактник, який призвався на військову службу за місяць до вторгнення, не сильно відрізняється від мобілізованої особи. І ось цей контрактник не може звільнитись. Отож в Законі всіх цих осіб урівняли.

Наприклад, особа, яка усиновила дитину не підлягала демобілізації. А якщо вона усиновила під час військової служби? А контрактник тоді чим відрізняється від мобілізованого? Так ось, звільняться усі, хто має троє дітей, в тому числі усиновлених дітей, чи є опікунами. І Міністерство оборони має гарантувати, що вони повинні проходити за місцем проживання, чи наближеному до нього місці.

От до мене звернувся батько чотирьох дітей, якраз коли відбувався «аудит Сирського», їх з тилових підрозділів підібрали в навчальні центри і на передок. Хоча за законом не має такого права. Ми можемо тоді написати звернення до командира. Зараз всі ці люди звільняться з війська. Їх треба втримати, бо з ними поступали несправедливо. Тож буде великий відток людей. Так само в армії стримувались інваліди, частково придатні до служби – вони всі за цим законом підлягають звільненню.

Але коли я почув – 8 місяців на розробку Закону – це явний перегин, це штучний термін. Напевно хочуть подивитись як піде мобілізація.

А як буде з граничним терміном служби: чи то 24 місяці, чи то 36 місяців – він в принципі буде встановлений?

Я не можу висловлювати припущень – цей Закон базуватиметься на перебуванні на нулі. Є пропозиція, що після півтора року перебування. Можливо, рік до трьох рахуватиметься. Закон, до речі, внесли заохочувальні норми на укладення першого контракту. Ґодна з них є такою: «військовослужбовець, який вперше укладає контркт, має право на відшкодування 50% першого внеску на придбання житла.