Він знову хоче взяти позику. Цього разу на 840 мільйонів гривень. І як же ж гарно це все камуфлюється. Мовляв, гроші треба на відновлення системи живлення власних потреб ТЦ «Північна» і капітальний ремонт двох Центрів надання адміністративних послуг для ветеранів у Львові. А ще, принагідно на будування біологічного заводу по переробці побутових відходів і будівництво шляхопроводу на перехресті вулиць Т. Шевченка – о. Омеляна Ковча. Ну хто ж не розуміє, що відновлювати системи живлення необхідно. І хто буде проти створення добрих умов для наших ветеранів.

Тільки от питання ці насправді копійчані і їх цілком реально закрити без влізання у чергові борги. Нічого страшного, якщо зекономимо на 5О метрах якоїсь велодоріжки, чи на черговій клумбі. А левова частка запланованих Садовим запозичень стосується будівництва сміттєпереробного заводу на Пластовій. Це - понад 700 мільйонів! Звісно, завод Львову потрібен, але є один нюанс. Ще у квітні 2018 року Львівська міськрада погодила кредит у 25 мільйонів євро, який взяло ЛКП “Зелене місто” у ЄБРР на будівництво сміттєпереробного заводу та рекультивацію сміттєзвалища у Грибовичах. Термін позики - 13 років, тож ці гроші ми повертатимемо аж до 2031-року. Тому перед тим, як брати новий кредит, пасувало би прозвітувати громаді про використання попереднього.

Але це не в стилі Садового, який, звісно, не опуститься до пояснень "плебсу". Щодо ремонту дороги - то тут важко не помітити черговий фінт мера. Спробуй він затіяти ремонт за бюджетні гроші, одразу ж отримає купу запитань про еквівалент робіт до кількості дронів. А тут, наче, і не бюджетні гроші витрачатимуться. І плювати, що рано чи пізно їх однаково треба буде повертати з бюджету, тобто з кишень львів'ян. І наших і наших дітей, які житимуть у Львові. Не всі ж діти є дітьми мера і живуть та вчаться по англіях.