Ідея створення університетських лікарень при медичних ВНЗ у міністра охорони здоровʼя України Віктора Ляшка зʼявилася не одразу після вступу на посаду. Нагадую, травень 2021, серед пулу обіцянок завести усі лікарні до Програми медичних гарантій, розбудови власного виробництва вакцин, швидкого руху до «страхової медицини», слоган розвивати лікарні при 19 медичних університетах виглядав не так яскраво.

Проте вже з 2022 року міністр охорони здоровʼя не втомлюється виступати з ідеєю «медичним університетам– власні лікарні!». Чому ця ідея є відверто шкідливою і не на часі у час війни – у цій колонці.

Невдала спроба приєднати «Мєчку» у 2022

20 червня 2022 року. Міністерство охорони здоровʼя надсилає листа на Дніпропетровську обласну раду з проханням віддайте нам майно обласної лікарні ім. Мечнікова, а ми створимо там університетську лікарню. Все «задля забезпечення високого рівня практичної підготовки майбутніх медичних фахівців (студентів, інтернів), удосконалення навичок у практикуючих лікарів, медичних сестер й інших фахівців сфери охорони здоров’я, збереження професійних навичок у викладачів клінічних кафедр медичних університетів». Мовляв ми, Міністерство, коли отримуємо новий заклад на додачу до наявних 33 лікарень, створимо там кращі умови. І для університету і для пацієнтів.

Фото 1. Дніпропетровська Обласна Клінічна Лікарня ім. І.І. Мечникова, фото Андрія Сірка.

Лікарський колектив «Мєчки» вибухнув протестами. Дніпропетровська обласна рада натякнула, що ми проти, наша лікарня потрібна для в першу чергу для надання медичних послуг населенню. А Ви, шановне міністерство – надайте економічне обгрунтування з визначенням етапів, термінів, шляхів та засобів реалізації ефективного використання цілісного майнового комплексу лікарні.

Все, в межах тижня, питання закрилося . Міністерство позадкувало, це було «…лише один із чотирьох потенційних шляхів вирішення питання створення новітньої мережі університетських клінік в Україні, який можна буде розглядати і прораховувати після відповіді обласних рад». А колектив «Мєчки» позатирав найбільш критичні дописи під хештегом #ні_ліквідації_Мечникова. Ідею «кожному університету - по лікарні» перенесли. На інший берег Дніпра.

Університетська лікарня № 1 у Львові

Перед реалізацією у Львові «першого пілотного проекту університетської клініки» власне ідею «кожному університету - по лікарні» дещо підкорегували. Ну війна, треба трохи скоротити апетити, тож ми тепер рухатимемося до університетських лікарень але лише у містах мільйонниках. Що до речі означає, і вихід на 4 медичні університети замість 19, які зараз у віданні Міністерства охорони здоровʼя. Ну то ще не на часі, ще нема того міністра. Як би там не було, Львівський національний медичний університет наприкінці 2023 року отримує готову лікарню, яка тривалий час була у віданні Львівської залізниці, за адресою Львів, вул. І. Огієнка, будинок 5.

Довгоочікуваний пілотний проект стартував, тож 17.01.2024 року створена університетська лікарня як філія Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького. 13265 метрів лікарняних площ, вистачить і для кафедр і для клінічної медицини. Отже зараз саме час засукати рукави і за рік два показати що ідея з університетськими лікарнями – робоча, пілотний проект «злітає». Ну або не «злетить», а стане «одною з». Бо наприклад стоматполіклініка, передана Львівською обласною радою в якості клінічної бази університету 15 років тому, точно не була обласкана грошима Міністерства охорони здоров’я. Ну але хто то пам’ятає, нехай буде, новий міністр – новий пілотний проект.

Проте ініціаторам вийшло замало однієї університетської лікарні, її колективу та її площ.

Одної мало, тепер давайте університетську лікарня № 2 у Львові

Одразу на третій день після реєстрації університетської лікарні як філії Львівського медуніверситету на Огієнка, 5 до Львівської обласної ради надходить лист Міністерства охорони здоровʼя про ще одну університетську лікарню. Якщо коротко – віддайте нам майно головного закладу обласної медицини Львівської обласної клінічної лікарні. Ну а потім і саму лікарню, звісно, у нас буде краще. Бо виявляється, створення університетської лікарні не можливе на базі Огієнка 5. І лише, коли весь цілісний майновий комплекс, 44 000 кв.м., відійде Міністерству охорони здоровʼя, постане нова університетська лікарня. І знову, без жодних термінів, дорожньої карти та пояснень навіщо університету стільки. А головне - ціною вилучення головного медичного закладу з системи обласної медицини з прямими наслідками її знищення.

Слід віддати належне організаторам, досвід Дніпра вони вивчили дуже ретельно. На їх боці суперслабка обласна рада та сильний голова обласної військової адміністрації який нещодавно зумів провести свого підлеглого на посаду ректора Львівського медуніверситету. А ще – підвішений у повітрі виконувач обовʼязків головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні не наважився взяти на озброєння хештег #ні_ліквідації_ЛОКЛ. Колективу довели в адмінпорядку – так буде краще. Що ж, вже наступного тижня ми спостерігатимемо за результатом бліцкригу – 6 серпня Львівська обласна вирішуватиме, передавати майно для створення університетської лікарні № 2 чи ні.

Чому це шкідливо?

Свідомо опущу політику, все це вже було, «лікарні майбутнього», «доступна медицина» і тд. Та все ж навіть завдяки просуванню перед виборами подібних радикальних ідей вимушений застерегти.

По-перше, в час війни такі ідеї «дайте майно, а ми зробимо суперлікарню» довго не живуть. Тому що кошти бюджету і донорів потрібні в першу чергу на відновлення 173 зруйнованих війною лікарень. Туди де неможливо надавати якісні чи взагалі медичні послуги.

По-друге, без головної обласної клінічної багатопрофільної лікарні решта монопрофільних обласних установ охорони здоровʼя приречені. А з ними і пацієнт втратить доступ до медичної послуги. Це розуміють усі притомні адміністратори від медицини на Львівщині, частково розуміють і прості лікарі, проте уперто замовчує Міністерство охорони здоровʼя.

По-третє. Допоки не вирішиться проблема законодавчого врегулювання роботи кафедр університетів на базах багатопрофільних чи університетських лікарень розраховувати на результат не доводиться. Бо надалі залишаться працівники кафедр які реально працюють у лікарні, надають послугу, обліковуються в ЕСОЗі, і є «решта кафедралів» . От тільки у нових університетських лікарнях ту «решту кафедралів» доведеться утримувати тепер коштом працюючої частини. Якщо звісно працюючу по Програмі медичних гарантій махіну Львівської обласної клінічної лікарні не переведуть у університетській клініці знову на субвенційний принцип. Але якщо і вдасться сісти на цю «солодку голку» то це ненадовго. Мій прогноз – перебуваючи у ПМГ із зменшенням заробітньої плати (бо доведеться тепер тягнути «того хлопця з кафедри», такий собі «університетський податок» наразі, доки законодавство не змінять) колектив Львівської обласної клінічної лікарні, а на сьогодні це 2500 досвідчених медиків, після «пілоту» просто шукатиме себе в інших лікарнях. Тому дивіться пункт вище в частині втрати доступу до послуги.

По-четверте. Львівському медуніверситету варто би для початку на базі вже власної університетської лікарні №1 показати, що він може. Чи зуміє. Бо поки-що з досягнень –заборгованість по зарплаті у вже наявній університетській лікарні, відпустки за власний рахунок у самому університеті і отримання 16 пакетів Програми медичних гарантій «у режим ручняка» за півроку функціонування. Може є ті хто думають, що це багато – договори на 35 млн.грн. Ну подивимося, ближче зими . Зате, якщо хто забув або не знає то сьогодні у медуніверситеті і без гри у лікарні вистачає фінансових проблем. Бо потічок іноземних студентів майже повністю і надовго висох. Навчальну б частину до пуття довести.

Пологове відділення Львівської обласної клінічної лікарні, фото з сайту обласної клінічної лікарні.

По-пʼяте, ніщо не заважає сьогодні Міністерству охорони здоровʼя допомогти з якістю надання медичних послуг у Львівській обласній клінічній лікарні, паралельно з новими умовами для кафедр. Грошима з держбюджету, раз вони є. Рахунок поки що на боці області – пологове відділення обласної клінічної лікарні реконструювала саме вона, своїм ресурсом, і без міністерства охорони здоров’я. І, до речі, без внеску медуніверситету (хоч тоді іноземні студенти давали непогані гроші в його бюджет), якому відремонтували приміщення його кафедри.

Все це можна продовжити робити, без політичних експериментів у вигляді перетворень і ліквідації, зайвої метушні з двома університетськими лікарнями і тяганиною з майном найбільшої обласної лікарні.

Час не ламати, а створювати ще є. А поки - #ні_ліквідації_ЛОКЛ.